Шинкарук Володимир Іларіонович

	Не лише вчений, а й громадський діяч
	Засновник Київської філософської школи
	Облікова картка лауреата державної премії 1982 року

Шинкарук Володимир Іларіонович
Шинкарук Володимир Іларіонович
Народився	22 квітня 1928; Гайворон, Київська область
Помер	29 листопада 2001 (73 роки); Київ
Країна	СРСР; Україна
Національність	українець
Діяльність	історик філософії
Alma mater	філософський факультет Київського університету імені Шевченка
Галузь	філософія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	директор Інституту Філософії до 2001 року
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Членство	НАНУ; Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Нагороди	;

Володи́мир Іларіо́нович Шинкару́к (22 квітня 1928, Гайворон, Київська область, УРСР — 29 листопада 2001, Київ) — український філософ-марксист, професор, був членом АН УРСР (з 1978). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Життєпис

Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі Гайворон на Київщині. У 1950 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка. в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. Член ВКП(б) з 1951 року.

1968 року став директором Інституту Філософії АН УРСР, головним редактором журналу «Філософська думка» (з 1969 до 1971 і з 1979), віцепрезидент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. Член ВКП(б) з 1951 року.

З 1984 до 1993 року — голова правління Товариства «Знання» Української РСР. З 1993 до 1999 року — президент Всеукраїнської громадської організації Товариство «Знання» України.

Помер на 74-му році життя 29 листопада 2001 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.17″ пн. ш. 30°30′5.93″ сх. д. / 50.4169917° пн. ш. 30.5016472° сх. д. / 50.4169917; 30.5016472).

Філософські погляди

Під час панування комуністичного режиму постійно піддавався нападкам з боку партійно-номенклатурної бюрократії, звинувачувався у ревізіонізмі. Попри це, продовжував гуманістичні традиції українського типу філософування, створивши «Київську школу філософії» («Київську світоглядно-антропологічну школу»),^[1] в центрі якої стояла проблема «людина — світ», і де в філософському творчому пошуку замість спустошеної марксистської «людини народної маси» поставала особистість з її переживаннями, вірою, тривогами, любов'ю та надіями.

Хоча частина робіт з цієї тематики вийшла ще за часів радянського ладу^[2]^[3]^[4], особливо яскраво ці його провідні ідеї почали втілюватися в конкретні теоретичні напрацювання наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років^[5]. Підходи та ідеї Київської світоглядно-антропологічної школи продовжуються в філософських дослідженнях учнів та послідників Володимира Шинкарука, серед яких найбільш відомими є І. В. Бичко, В. Г. Кремень, Л. В. Сохань, В. Г. Табачковський, Є. І. Андрос, Н. В. Хамітов та інші українські філософи.

Основні праці

Серед основних праць Володимира Шинкарука праці з питань марксистської логіки, гуманізму, аналізу сучасного суспільного розвитку в дусі марксизму-ленінізму та з історії філософії:

«Предмет та завдання історії філософії як науки» (1957)
«Розвиток філософської думки в стародавньому Китаї» (1958, разом з В. Дмитриченком)
«Логика, диалектика и теория познания Гегеля» (1964)
«Единство диалектики, логики и теории познания» (1977) та ін.
Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 800 с.
Філософський енциклопедичний словник / голова редколегії В. І. Шинкарук // Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України; Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Нагороди

За свою роботу з філософії Геґеля 1964 року отримав Золоту медаль Геґелівського Товариства (Париж).

орден Ярослава Мудрого V ст. (17.04.1998)
орден Леніна
орден Жовтневої Революції (21.04.1988)
орден Трудового Червоного Прапора
орден «Знак Пошани»
медаль «1500 років Києву»
медалі
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки (14.12.1982)
Заслужений діяч науки і техніки України

Примітки

↑ Фаріон О. О. (2007) Світоглядні параметри формування людини у філософії В. І. Шинкарука. Вісник Черкаського університету. Серія Філософія (№ 110). с. 36-44.
↑ Шинкарук В. И. Философия и мировоззрение // Человек и мир человека. Категории «человек» и «мир» в системе научного мировоззрения. [Владимир Илларионович Шинкарук, Вадим Петрович Иванов, Иван Николаевич Молчанов и др.]. / Ред. кол.: В. И. Шинкарук [отв. ред.]. / АН УССР. Ин-т филосфии. — Библиог.: сс. 332—336. — Предм. указ. сс. 338—340. — К.: Наук. Думка. — 1977. — 342 с. — СС. 7-26;
↑ Шинкарук В. И. Категориальная структура научного мировоззрения/ Володимир Іларіонович Шинкарук. // Мировоззренческое содержание категорий и законов материалистической диалектики. [Владимир Илларионович Шинкрук, Борис Сергеевич Укринцев, Жабойхан Мубаракович Абдильдин и др.]. / Отв. ред-ры В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. / АН УССР. Ин-т философии. Укр. отд. Филос. общ-ва СССР. — К.: Наук. думка, 1981. — 368 с. — СС. 11-25;
↑ Шинкарук В. И., Яценко А. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / Владимир Илларионович Шинкарук, Александр Иванович Яценко. — К.: Политиздат Украини, 1984. — Библиог.: сс. 249—254. — 256 с.)
↑ Шинкарук В. Методологічні засади філософських вчень про людину / Володимир Іларіонович Шинкарук. // Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми. — К., 2000. — СС. 8—48.

Джерела

Йолон П. Ф. Шинкарук Володимир Іларіонович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 638. — ISBN 978-966-00-1359-9.
В. Табачковський. Шинкарук, Володимир Іларіонович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 721. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Володимир Шинкарук у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Філософія»
	Інформація у Вікіданих^?

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.]. — Київ: Світ Успіху, 2005. (С.388-389).
Про В. І. Шинкарука, Вісник N2 2002 [Архівовано 19 листопада 2010 у Wayback Machine.]
«Шинкаруківські читання» — 2010, Університет сучасних знань^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
Шинкарук Володимир Іларіонович [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] (передрук)