Волинський Рафаель Освальдович

Волинський Рафаель Освальдович
Волинський Рафаель Освальдович
Народження	11 листопада 1923 ; Харків, Українська СРР, СРСР
Смерть	11 листопада 1992 (69 років)
	Харків, Україна
Поховання	Харків
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж (1946) і Харківський художній інститут (1957)
Вчитель	Чернов Леонід Іванович і Мироненко Василь Федорович
Діяльність	художник, скульптор
Працівник	Харківський фаховий вищий художній коледж
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна

Рафаель Освальдович Волинський (нар. 11 листопада 1923, Харків — пом. 11 листопада 1992, Харків) — український художник і скульптор; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1961 року.

Біографія

Народився 11 листопада 1923 року в місті Харкові (нині Україна) в єврейській інтелігентній сім'ї. Його батько, Освальд Соломонович Волинський, був художником, а мати, Маріам Марківна Волинська — викладачем російської мови та літератури. 1932 року поступив до ізостудії Харківського палацу піонерів, де брав участь у всіх художніх виставках^[1]. Протягом 1940—1941 років навчався в Харківському художньому училищі.

Під час німецько-радянської війни служив в Червоній армії автоматником 57-го стрілецького полку. 9 вересня 1944 року був поранений. Після лікування поранення та контузії, отриманих на фронті, деякий час виконував художньо-оформлювальні роботи на Челябінському тракторному заводі^[1].

Протягом 1945—1946 років продовжив навчання в Харківському художньому училищі. У 1946—1949 роках навчався у Харківському художньому інституті. У 1951 році працював у Сумському товаристві художників, у 1952 році переїхав до Києва, де до 1955 року працював ілюстратором у Держлітвидаві УРСР та інших видавництвах^[1]. У 1956—1957 роках продовжив навчання у Харківському художньому інституті. Його викладачами були зокрема Леонід Чернов, Василь Мироненко.

У 1960—1970 роках працював у харківському видавництві «Прапор». Викладав у Харківському художньому училищі^[1]. Жив у Харкові, в будинку на вулиці Маяковського, № 18, квартира 2. Помер у Харкові 11 листопада 1992 року. Похований у Харкові^[1].

Тврчість

Працював у галузях станкової та книжкової графіки, монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

«Лист із фронту» (1949, літографія);
«Ленін у гостях у селянських школярів» (1949, темпера);
«Олександр Пушкін серед героїв своїх казок» (1949, олія);
серія «Хлопчик із пальчик» (1949, акварель);
«Новий дім» (1951, олія; Сумський краєзнавчий музей);
«Гоголь серед селян» (1951, акварель);
«Зима» (1959, гуаш);
«Лист з фронту» (1959, кольорова автолітографія);
серія «Дівчата новобудов» (1960, гуаш);
«За шиттям» (1962, кольоровий офорт);
серія малюнків на тему Данте (1965, олівець);
«Портрет дівчинки» (1968, акварель);
«Портрет сталевара» (1968, акварель).

ілюстрації до книг і журналів

Альманах для дітей «Костер» (1951);
«Оповідання» Олександра Серафимовича (1953);
«Сатира» Остапа Вишні (1954);
«Челкаш», «26 та одна», «Пристрасті-мордасті» Максима Горького (1957, акварель, гуаш);
казка «Нікельований чайник» Казимири Полякової (1958);
«Про нашого Вадика та в садку» Інни Христенко (1960);
«У гостях у звірів» Олександра Кравцова (1961);
«Листя летять проти вітру» Василя Бондаря (1963);
«Вояка» Леоніда Юхвіда (1963);
«Срібне копитце» Павла Бажова (1964);
«Все правда» Василя Бондаря (1964);
«У морі людському не тонуть» Віталія Холода (1965);
«Смішинки з перцем» Юрія Стадниченка (1970);
«Майже все про Володю» Давида Вишневського (1974).

монументальне мистецтво

панно триптих «Партизани» для автопавільйону у Сумах (1967);
обеліск «Перемога» з мозаїчним барельєфом біля входу до парку «Перемога» Бєлгорода (1968, частково втрачений);
декоративні вітражі книгарні «Кобзар» у Харкові (1970, втрачені).
рельєфи «Григорій Сковорода», «Кобзар» (обидва — 1970).