Чернов Леонід Іванович

Чернов Леонід Іванович
Чернов Леонід Іванович
	фото 1961 року
Народження	5 (18) червня 1915 ; Старобільськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	24 жовтня 1990 (75 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж і Харківський художній інститут
Вчитель	Козик Михайло Якимович, Кокель Олексій Опанасович і Самокиш Микола Семенович
Діяльність	художник, педагог
Відомі учні	Беркута Комунар Савелійович, Кузнецов Володимир Васильович, Таньпетер Карл Альфредович, Стаханов Ігор Михайлович, Волинський Рафаель Освальдович, Колесник Борис Панасович, Кривонос Олександр Артемович, Панич Ігор Васильович, Мокрожицький Віллі Леопольдович, Жуков Борис Володимирович, Пушкарьова Віола Олексіївна, Любавін Юрій Михайлович, Логвин Іван Дмитрович, Хмельницький Олександр Анатолійович, Козулін Мусій Якович, Трегуб Євген Захарович, Лихоліт Олексій Кирилович, Чишко Валентина Михайлівна, Павлюк Аркадій Григорович, Чуприна Микола Петрович, Троценко Ера Олександрівна і Беккер Давид Юлійович
Працівник	Харківський фаховий вищий художній коледж, Харківський художній інститут і Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Яковенко Олена Миколаївна
Нагороди	;

Леоні́д Іва́нович Черно́в (нар. 18 червня 1915, Старобільськ — пом. 24 жовтня 1990, Харків) — український радянський художник; член Харківського відділення Спілки художників України з 1943 року^[1]. Чоловік художниці Олени Яковенко.

Життєпис

Народився 6 [18] червня 1915(19150618) року місті Старобільському Харківської губернії Російської імперії (тепер Старобільськ Луганської області, Україна) в робітничій сім'ї. У 1934—1937 роках навчався у Харківському художньому училищі; у 1937—1942 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі: Михайло Козик, Олексій Кокель та Микола Самокиш). Дипломну роботу (картину «Підвіз зброї партизанам») захистив у евакуації у Самарканді^[2].

У 1944—1947 роках працював директором Харківського державного художнього училища; у 1947—1963 роках викладав у Харківському художньому інституті, з 1963 року — у Харківському художньо-промисловому інституті. Доцент з 1961 року, професор з 1977 року^[1]. Серед його учнів: Адольф Константинопольський, Григорій Крижевський, Володимир Кузнецов, Микола Маринич, Асхат Сафаргалін, Олександр Хмельницький.

Жив в Харкові в будинку на вулиці Культури, № 9, квартира № 47. Помер в Харкові 24 жовтня 1990 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису та станкової графіки (автолітографії, офорти, акварелі). Створював пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис

«Блакитний вечір»;
«Весняний ранок»;
«Вітер»;
«Наталочка»;
«Мати» (1948, Дніпровський художній музей);
«Приазов'я» (1955);
«Вечірня пісня» (1957, Національний художній музей України);
«Тихий вечір» (1960);
«Мрії» (1961, Харківський художній музей);
«Гайдамаки» (1961, за однойменною поемою Тараса Шевченка);
«Над землею» (1966);
«Осеніє» (1967);
«Скошена гречка» (1969);
«Простір» (1969);
«Харків вечірній» (1977);
«Портрет А. Щеглова» (1984);

графічні серії

«В Карпатах» (1954);
«По Болгарії» (1956);
«На Азовському морі» (1956);
«По Індії» (1957);
«Джайпурський мотив» (1957);
«Біля храму» (1957);
цикл малюнків до українських народних пісень (1961—1965);
цикл малюнків «По шевченківських місцях» (1963);
цикл малюнків за мотивами поезій Тараса Шевченка (1964);
цикл малюнків за мотивами віршів радянських поетів;
цикл пастелей «Мальовничий світ» (1978—1990).

.

Учасник всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок з 1945 року. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1944, 1952, 1957—1959, 1965—1968, 1982, 1993 роках; Києві, Дніпропетровську, Львові, Чернівцях, Одесі у 1957—1959, 1965—1968 роках; Сумах у 1965—1968 роках; Старобільськ у 1977 році.

У складі групи радянських художників 1957 року перебував у творчому відрядженні в Індії, що позначилося в його творчості.