Волиця (Чортківський район)

село Волиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060110050078221
Основні дані
Засноване	1782
Населення	303
Територія	1.610 км²
Густота населення	188.2 осіб/км²
Поштовий індекс	48233
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°16′28″ пн. ш. 26°13′2″ сх. д. / 49.27444° пн. ш. 26.21722° сх. д. / 49.27444; 26.21722
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	47 км
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Волиця
Волиця
Мапа
Волиця у Вікісховищі

Во́лиця — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді.

Населення — 285 осіб (2003).

Затверджена 23 жовтня 2020 року рішенням № 1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, С. В. Ткачов, К. М. Богатов. Герб є промовистим.

У зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис «ВОЛИЦЯ» і рік першої згадки «1574».

Роги вола і колесо чумацького воза — символ назви села, золота зірка — символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків.

На зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі — біле колесо воза.

Перша письмова згадка — 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів.

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. — власність Кімельманнів. Протягом 1863—1920 рр. село — Скалатського повіту.

У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Красне Скалатського повіту^[1].

У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема, було засуджено до 10-25 років ув'язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб.

Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. — Підволочиського. До 2020 — Гусятинського району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району^[3].

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610208, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 194 виборці, явка 64,95%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 22,58%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,13%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 14,52%.^[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 50,00%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 16,13%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 10,48%^[5].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Аннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам'ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна. На дзвіниці - великий дзвін з написом: "Жертвою емігрантів в Америці з Волиці (йде перелік прізвищ), 1926 р." Зветься дзвін "Володимир Великий"^[7].

• 
  Церква споруджена на початку 1990-х, на місці старої дерев'яної церкви 1750р.
• 
  Дерев'яна дзвіниця

Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.).

• Гаджук, В. Волиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 297. — ISBN 966-528-197-6.
• Гаджук В., Щавінський, В. Волиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 48-49. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Волиця [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 505-506.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.