Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Союз українок» та інші українські товариства.
Початкова (або мовою того часу – тривіальна) школа була організована спільним рішенням із ґміною сусіднього села Паївка у січні 1852 р. за сприяння місцевого греко-католицького пароха Івана Гоцького (“Gazeta Lwowska”, 31.01.1852, №25).
2 жовтня 1945 р. у селі в засідці загинув (будучи важкопораненим, застрелився) командир боївки УПА “Степ”.
19 вересня 1948 р. в Зелене приїхали 20 комуністів з районного центру для організації колгоспу. у Зеленому і сусідньому с. Вікно[3].
У ніч на 23 квітня 1949 року в Буциках і навколишніх селах Вікно, Глібів, Зелене, Лежанівка, Мала Лука впорядковано могили вояків УПА (закопано хрест та поставлено на могилі вінок «Героям Слава»)[4].
24 квітня 1949 р. солдати військ МДБ знищили встановлені вночі 23 квітня на могилі хрест та вінки “Героям Слава”.
За участь у національно-визвольній боротьбі українського народу середини 20 ст. репресій зазнали понад 50 жителів села; зокрема, було засуджено до 10–25 років ув’язнення 24 особи (з них Микола Вецал (1887–1949), Григорій Гаврилишин (1921–1941), Степан Горобець (1921–1941), Микола Іванишин (1921–1941), Антон Леськів (1921–1941), Гнат Шевчук (1921–1941) закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС; Павло Вецал (1897–1942); депортовано у Сибір 20 осіб (з них Євгенія Вецал (1927–1946), Ілько Заплітний (1889–1957) померли на засланні).
В УПА за волю України загинули: Микола Вецал (1904–1944), Євстахій Заплітний (“Чорнота”; 1925–1945), Іван Катока (1921–1946), Степан Котик (“Друкар”; 1924–1946), Микола Кушнір (1915–1941), Зиновій (1919–1946) і Михайло (1921–1944) Панаси, Олекса Сундурський (1893–р. см. невід.), Василь Філь (1913–1941), Роман Фостик (1918–р. см. невід.)[5].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади[6].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району[7].
Затверджена 23 жовтня 2020р. рішенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.
Герб
У зеленому щиті срібний вилоподібний хрест з подвійною чорною нитяною облямівкою, кожне рамено якого обтяжене червоним хрестом з полум'яним верхнім раменом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ЗЕЛЕНЕ".
Зелене поле щита означає назву села; срібний вилоподібний хрест – стилізована єпитрахіль Св.Миколая. Храмовий празник в селі на Миколая. Полум'яне верхнє рамено – нагадування про те, що татари спалили село на Зелені свята.
Прапор
На квадратному зеленому полотнищі білий вилоподібний хрест з шириною рамен в1/3 ширини прапора, з подвійною чорною облямівкою в 1/60 ширини прапора. На кожному рамені червоний хрест з полум'яним верхнім раменом
Релігія
Стара дерев'яна церква святого Михайла, перенесена у Музей народної архітектури та побуту України
Зелена [Текст] : [тепер с. Зелене] / Д. Ґалонжка // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 513-514.
Державний секретар ЗУНР Олександр Пісецький [Текст] : [працював поштовим службовцем у Гримайлові Гусятин. р-ну; постійно мешкав у с. Зелене] / П. Гуцал // Свобода плюс Тернопільщина. — 2019. — № 32 (19 квіт.). — С. 2 : фот. — (До 150-річчя від дня народження).
З любов'ю до рідного краю [Текст] : [про кн. "Медобори. Села Зелена і Паївка", автор Г. Ніздропа] / Л. Дубас // Вісник Надзбруччя. — 2020. — № 15 (10 квіт.). — С. 2 : фот.
"Зриваймо острі терни і обертаймо в квіти..." [Текст] : [про кн. "Медобори. Села Зелена і Паївка", автор Г. Ніздропа] / Л. Дубас // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 14 (8 квіт.). — С. 10 : фот.
