Вулиця Беднарська (Варшава)
Ву́лиця Бедна́рська (пол. ulica Bednarska) — одна з найстаріших вулиць Варшави, столиці Польщі. Внесена до реєстру пам'яток, що охороняються законом. Загальна інформаціяВулиця Беднарська бере початок на Костюшковській Набережній і простягається вверх, на південний захід, до вулиці Краківське Передмістя. Їі довжина складає лише 500 метрів, до 1770 року вона носила іншу назву — Гнойова. Сполучення з іншими вулицямиВулиця Беднарська має з'єднання або перехрестя з вулицями:
ІсторіяСпочатку, на місці теперішньої вулиці, був яр з невеликим водотоком, який називався Йордан і впадав у річку Віслу. У XV столітті на його березі були збудовані перші будинки і, з часом, водотік перетворився на каналізацію для місцевих жителів[2]. Вперше від нечистот, товщина шару яких на той час вже сягла 3,5 метрів, вулицю було очищено у 1689 році[3]. Потім нею почали вивозити нечистоти та сміття з міста і через це новоутворена вулиця й отримала назву Гнойова[4]. В середині XVIII століття на Гнойовій почали оселятися бондарі (пол. bednarzy)[5], і приблизно з 1743 року її стали називати Беднарською[4]. Офіційно назву було змінено у 1770 році[6][5]. Вже на початку XVII століття на Беднарській почали з'являтися перші заможні резиденції, в середині XVIII століття її було вимощено бруківкою. 1771 року, за проектом відомого архітектора Ефраїма Шрегера, для кармелітів босих, на вулиці було збудовано першу кам'яницю. Вона збереглася у гарному стані й донині (№ 23), щоправда у XIX столітті було зруйновано її аттик із вишуканим оздобленням, тоді будівля вже належала Російському товариству доброчинності[5]. У 1775 році, Адамом Понінським, Великим підскарбним коронним Речі Посполитої, в кінці вулиці, через Віслу було збудовано понтонний міст (Most Ponińskiego)[2]. Міст проіснував до 1794, доки його не було спалено під час повстання Костюшка. Але те місце було зручним для переправ, тож Беднарська залишалася важливою транспортною артерією ще до 1864 року — вулиця втратила своє значення, коли було відкрито Олександрівський міст при вулиці Новий З'язд[2][4]. У цей період на Беднарській було збудовано декілька визначних будівель, але збереглися з них не всі. 1775 року, на замовлення каштеляна Яцека Єзерського, на розі з вулицею Доброю, збудовано цегляний палац та лазні, які називалися «Каштелянка» і стали місцем зустрічей з особами легкої поведінки, зруйновані у 1949[7][2]. 1830 року, на розі з вулицею Совиною, зведено багатоквартирний житловий будинок за проектом архітектора Антоніо Корацці[7], 1835 — лазні Теодозії Маєвської, за проектом Альфонса Кропивницького[8]. У 40-роках XIX століття, за проектом іншого польського архітектора Якуба Гая, на розі з Краківським Передмістям, для потреб Російського товариства доброчинності, яке вже займало одну будівлю на Беднарській, збудовано великий будинок у стилі неоренесанс. Відомий під назвою Будинок Гая (Dom Gaya)[5], у 1944 він був зруйнований, пізніше, у 1949–1950 рр. відбудований зі змінами, але із збереженням історичних фасадів (№ 28/30)[7]. З небагатьох вцілілих кам'яниць — будинок Валушинських (№ 25), збудований 1860 року, в стилі англійської неоготики. Наразі це вже єдина у Варшаві кам'яниця такого стилю[5]. Також у XIX столітті на вулиці Беднарській було збудовано декілька готелів, переважно у неокласичному стилі[7]. Найдорожчим і найелегантнішим з них був готель «Баварський» (Hotel Bawarski), збудований 1840 року[9], на розі з вулицею Доброю. Він відомий ще й тим, що був місцем зустрічей варшавської богеми[10]. Також був зруйнований 1944 року, відбудований 1949, але із деякими змінами[11]. Після 1864 року вулиця Беднарська почала занепадати: деякі готелі збідніли, інші перетворилися на борделі або ж закрилися[2]. Чи не єдиним визначним місцем залишилась друкарня Самуеля Оргельбранда, видатного польсько-єврейського видавця та продавця книг, яка з 1 липня 1861 розміщувалася у його власному будинку на Беднарській № 20[12][13] і функціонувала до початку Другої світової війни. 1944 року, здебільшого під час Варшавського повстання, вулиця Беднарська була частково зруйнована[2]. Але за війни вона постраждала чи не найменше з усього Старого Міста[5] — повністю знищено було лише три кам'яниці (№ 13, 18 і 29). Втім, всупереч планам відбудови, до 1949 року більшість пошкоджених, але вцілілих і історично цінних будівель все рівно було розібрано, і з часом відновили лише декілька з них[4]. У 1965 всю вулицю, як пам'ятку міської забудови, було внесено до реєстру пам'яток, що охороняються законом (реєстраційний № 5 від 1 липня 1965)[14]. Сучасна Беднарська — це тиха, вимощена бруківкою вуличка, з одностороннім рухом і без жодного світлофора. Пам'яткиНа вулиці Бедарській розташовані архітектурні пам'ятки[14]:
Історичні та туристичні місця
Установи
Галерея
Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Вулиця Беднарська (Варшава)
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia