До 1871 року вулиця мала назви: Цетнерівка — на честь колишнього власника маєтку — белзького воєводи Ігнація Цетнера, який наприкінці XVIII століття створив тут парк з екзотичними рослинами; Личаківська бічна, Піски на Личакові. Від 1871 року — вулиця Цетнерівська, від 1936 року — вулиця Дунін-Вонсовіча, на честь офіцера Війська Польського, учасника польсько-української війни Болеслава Дунін-Вонсовіча (1894–1919). Під час німецької окупації, а саме від 1943 року — Дорошенкоґассе, на честь визначного українського військового, політичного та державного діяча, Гетьмана Війська ЗапорозькогоПравобережної УкраїниПетра Дорошенка. У липні 1944 року на короткий час було повернена довоєнна назва — вулиця Дунін-Вонсовіча. У жовтні 1945 року — вулиця Хорольська, на честь міста Хорол, що на Полтавщині. У грудні того року вдруге повернена довоєнна назва вулиці. У 1946 року вулиця отримала свою сучасну назву — вулиця Марка Черемшини, на честь видатного українського письменника та громадського діяча[4].
Забудова
У забудові вулиці Марка Черемшини переважають архітектурні стилі — класицизм, конструктивізм1930-х—1970-х років, віденська сецесія, а також типова одноповерхова садибна забудова. Декілька будинків внесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
Будинки
№ 3 — один із небагатьох передміських одноповерхових будинків епохи класицизму, що тривалий час зберігав первісний вигляд. У ніші на фасаді уміщено фігуру покровителя пожежників святого Флоріана, що ймовірно походить із майстерні Шімзерів[5]. Мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що фігура виконана Франциском Щудловським у 1874 році[6]. 2004 року проведена реконструкція будинку. Від 1993 року вілла внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2496-м[3].
Постановою від 1 червня 1946 року Львівському державному інституту фізичної культури було передано стадіон зі спортивним манежем загальною площею 3 га, що до того належав спортивній спілці «Спартак»[10]. Пізніше там проводила тренування та офіційні матчі львівська міні-футбольна команда «Україна 1903» (тренер Роман Мелех). Один з вихованців Р. Мелеха — Роман Ковальчик залучався до лав збірної України, у складі якої став срібним призером Чемпіонату Європи з футзалу. Наприкінці 1990-х— початку 2000-х років головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб «Сокіл». На початку 2000-х років на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу львівська жіноча гандбольна команда «Галичанка». Нині в будівлі Палацу спорту міститься один із корпусів ЛДУФК, де розташовано практичні та медико-біологічні кафедри, легкоатлетичний манеж для фехтування, боксу та єдиноборства, а сам стадіон під назвою «Скіф» є спортивною ареною цього вишу[11]. 2012 року відбулася реконструкція стадіону «Скіф» у рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року[12].
№ 31. Спорткомплекс львівського національного університету імені Івана Франка
Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету за участі викладачів кафедри фізичного виховання львівського університету у 1957—1959 роках, коли розчистили частину давнього фільварку Цетнерівка від будівельного сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу Пагорб Слави[13]. Спочатку було облаштоване футбольне поле та легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом — комплексний майданчик для спортивних ігор площею 6,2 га. У травні 1977 року розбудова майбутнього спорткомплексу продовжилася. Тоді за проєктом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу Львівського державного університету ім. І. Франка, котрий у 1980 році був введений в експлуатацію[14].
№ 44. Ботанічний сад львівського національного університету імені Івана Франка
Наприкінці XVIII століття власником давнього маєтку Ігнатієм Цетнером був створений великий парк з екзотичними рослинами. У 1911 році територію парку Цетнерівка загальною площею 4,5 га було придбано Львівським університетом і того ж року на основі парку був створений Ботанічний сад Львівського університету.
Вілла (вул. Марка Черемшини, 3)
Стадіон «СКІФ» (вул. Марка Черемшини, 17)
Адмінбудівля спорткомплексу ЛДУФК (вул. Марка Черемшини, 17)
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 315, 408. — ISBN 978-966-7022-77-8.
Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 138. — ISBN 978-617-629-077-3.
Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 52. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX-XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 54. — ISBN 83-197748-4-8. (пол.)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
