Майже від початку вулиці розпочинається підйом, який закінчується навпроти вхідної брами на Микулинецький цвинтар, далі похил вулиці йде до роздоріжжя з автошляхом E50 і підйом до «Ватри», від якої знову поступовий похил до авторинку, далі аж до кінця вулиці — рівень вулиці майже незмінний.
Вулиця Микулинецька перетинається з автошляхом E50 та з місця перетину є частиною автошляхів E85 і М19.
Вулиця Микулинецька розпочинається вже за рогаткою, веде до тернопільського цвинтаря, закладеного у 1840 році. Тоді це було місце вічного спочинку тернополян, вже за міською межею. У 1864 році на цвинтарі виросла гарна простора капличка. Фундаторами її були єзуїти. Однак потім вона перейшла у розпорядження тернопільського римо-католицького пароха.
Навпроти християнського цвинтаря видніється єврейське кладовище, як його називали у Галичині, — окописько. За роки більшовицької влади майже повністю зруйноване, хоча там поховано багато тих, ким гордилась тернопільська єврейська громада, і не лише вона. Як свідчать старожили, тут, ближче до Дорошівки, були поховані жертви голокосту — євреї та військовополонені.[2]
Пам'ятки
Пам'ятка архітектури місцевого значення: римо-католицька каплиця (XIX ст., охоронний номер 1917).
Пам'ятки історії місцевого значення:Єврейське кладовище (охоронний номер 1692), Микулинецький цвинтар із численними давніми та сучасними похованнями і художніми надгробками.
промислові підприємства, автозаправні станції, станції технічного обслуговування автомобілів;
раніше існував цукровий завод, та інші.
Транспорт
Вулиця є однією з найінтенсивніших магістралей міста. Тут курсують маршрутні таксі № 5, 5А, 8, 18, комунальний автобус № 31, тролейбус № 8, і всі приміські та міжміські автобуси південного напрямку.
_-_12062127.jpg)
