Вулиця 29 Вересня (Кременчук)

Вулиця 29 Вересня Кременчук
Вулиця 29 Вересня на початку
Місцевість	Центр
Район	Автозаводський
Назва на честь	вигнання нацистів з Кременчука
Загальні відомості
Протяжність	0,6 км
Координати початку	49°03′59″ пн. ш. 33°24′34″ сх. д. / 49.066359° пн. ш. 33.409359° сх. д. / 49.066359; 33.409359
Координати кінця	49°04′15″ пн. ш. 33°24′17″ сх. д. / 49.070787° пн. ш. 33.404832° сх. д. / 49.070787; 33.404832
Номери телефонів	(код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних) 3-3X-XX, 3-4X-XX, 3-7X-XX, 74-XX-XX
Транспорт
Рух	двобічний
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Свято-Миколаївська церква[1]
Храми	Свято-Миколаївська церква[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця 29 Вересня у Вікісховищі

Ву́лиця 29 Вересня — одна з центральних вулиць Кременчука у Автозаводському районі. Протяжність близько 600 метрів. Названа на честь вигнаннання нацистів з міста 29 вересня 1943 року.

Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається з вул. Ігоря Сердюка та прямує на північний захід, де входить у вул. Полковника Гегечкорі.

Проходить крізь такі вулиці (з початку до кінця):

• Івана Мазепи
• Софіївська
• Троїцька

• Буд. № 6 — Кременчуцьке міське управління УМВС України в Полтавській області^[2]
• Буд. № 16/32 — Свято-Миколаївська церква^[1]

У період активного розвитку міста у XIX столітті на вулиці з'явилися багато важливих споруд: Пушкінська народна аудиторія, Будинок мирових суддів. На вулиці також розташовувався молитовний будинок «Клауз», Московське страхове товариство, Санкт-Петербурзьке страхове товариство, проживали купці, чиновники, лікарі, військові^[3].

1910 року збудовано римо-католицьку церкву (нині Собор святого Миколая Чудотворця) на кошти полтавської дворянки Котович у готичному стилі. Вона заповіла церкві значні кошти, яких вистачило на ремонт діючого костелу в Полтаві та будівництво нового у Кременчуці. Функціонував до 1919. Після встановлення радянської влади богослужіння були заборонені, а приміщення експропрійоване більшовиками. До 1970-х у ньому розміщувались будинок культури, будинок урочистостей, будинок офіцерів, кінотеатр, дитячоюнацька спортивна школа № 2 (1971–1991). Після об'єднавчого собору належить до Православної церкви України.

Під час Другої світової війни вся забудова на вулиці була знищена. Новий ансамбль вулиці формувався у післявоєнний радянський період.

Пушкінська народна аудиторія серйозно постраждала і не підлягала відновленню. Руїни збереглися до 1975 року. Потім на їх місці була побудована швейна фабрика^[4].

У 1977 році два сквери на вулиці Соборній (тоді - Леніна), що розділяються до цього бульваром Пушкіна, були об'єднані у єдиний сквер Жовтневий (нині Сквер імені Олега Бабаєва)^[5]. Вулиця, таким чином, виявилася розділеною на дві частини. Частина, що розташовувалася за вулицею Леніна, отримала назву на честь дня вигнання німців з Кременчука: вулиця 29-о вересня.

• Пам'ятки архітектури Кременчука