Населення КременчукаНаселення Кременчука — частина населення Полтавської області, що проживає у місті Кременчук. Станом на 2013 рік у місті проживає 225 892 осіб[1]. Кількість населенняГрафік зміни чисельності населення Кременчука починаючи з XVIII сторіччя (Джерела: основні —[2][3][4], допоміжні —[5][6][7]) ![]()
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Кременчуці на 234 тисячі осіб населення налічується понад 76 тисяч молодих людей у віці від 14 до 35 років.[8] Частка молоді становить 24,5 % від усього населення міста[9]. Розподіл населення за віком та статтю (2001)[10]:
Національний та мовний складДані перепису 2001 року
Стан здоров'яПоказник очікуваної тривалості життя при народженні в Кременчуці починаючи з 2000 р. і дотепер становить 71 рік.[12]
Смертність та народжуваністьЗа 2010 рік народилось 2233 і 3075 містян померло, за 2011 рік народилось 2269, що на 36 більше, та 2823 людини померли, що на 252 записи менше, ніж у 2010 році.[13] У 2008 р. коефіцієнт народжуваності дещо збільшився в порівнянні з попередніми роками і становить 9,9 ‰. Коефіцієнт смертності в 2008 році склав 14,2 ‰.[12] Головними причинам смерті є[12]:
Природний приріст населення є від'ємним. Рівень дитячої смертності в місті має тенденцію до скорочення.[12] ІнвалідністьВсього в місті проживає 635 інвалідів, з яких[12]
Чисельність інвалідів в місті повільно зростає — у порівнянні з 1995 р. їхня кількість збільшилась на 37 %.[12] ХворобиУ 2008 р. Майже половина захворювань населення міста припадає на хвороби органів дихання — 40,4 випадків на 100 осіб населення. Серед інших трапляються[12]:
Освітній рівеньОсвіченість населення Кременчука залежить від рівня економічного розвитку міста, кількості навчальних закладів та зайнятих в сфері економіки. По цим показником місто займає одне з провідних місць як в Полтавській області, так і в цілому по Україні.[12] Майже 90 % жителів міста у віці до 17 років мають повну середню освіту. Частка осіб з повною вищою освітою в області становить 137 осіб на 1000 населення.[12] Економічне становищеУ структурі доходів населення 40,5 % припадає на заробітну плату, 40,2 % — на соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти, 16,8 % — на прибуток і змішаний дохід, 2,5 % — на доходи, одержані від власності (одержані). На кінець 2008 р. розмір середньомісячної заробітної плати становив 2080 грн., а це 128,4 % в порівнянні з 2007 р.[12] На 1 січня 2009 року до реєстру осіб, які мають право на пільги включено 65 154 пільговика, проти 64 158 у 2007 році. На обліку в управліннях праці та соціального захисту населення Автозаводського та Крюківського районів міста перебуває 12 545 одержувачів різних видів допомог (за 2007 рік — 15 061 одержувач). Загальна кількість сімей-одержувачів субсидій на оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.01.2009 становить — 7424 (за 2007 рік — 9429). Загальна сума призначених субсидій на оплату житлово-комунальних послуг станом на 01.01.2009 становить 8757,4 тис. грн., проти 9328 тис.грн. за 2007 рік.[15] На обліку в місті перебуває 3161 особа (на 1 січня 2009, у 2007 році — 3299 осіб), які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.[15] РелігіяІсторичні зміниДо заснуванняПерші постійні жителіXVIII століття
Нове піднесення починається у 1720-х рр. (почасти стимулюється відміною найодіозніших обтяжень для України по смерті Петра І). Населення як Кременчука так і Кременчуччини загалом швидко зростає (хоча чергова російсько-турецька війна 1735—1739 рр. позначилась новою депресією). Так, Генеральне слідство про маєтності Миргородського полку 1729—1730 рр. фіксує в Кременчуцькій сотні аж 358 дворів посполитих[16]. З них 150 — в Кременчуці, 24 — в Кохнівці («деревня Кохнувцы»), 40 — Олексіївці, 124 — Богомолівці, 20 — Піщаному[17]. Окрема відомість полку Миргородського «свободных городов, сел і деревень», знає в містечку Кременчук — 237 дворів (посполитих), а в 4 вищезгаданих поселеннях округи — 219 [299].)[18] Аби окреслити демографічні зрушення на Кременчуччині, можна мати на увазі хіба хиткий обрахунок 1685 р. (див. попередній розділ), за яким у Кременчуцькій сотні, аби утримати розподілених сюди 15 компанійців мало бути в ідеалі 375 дворів (25 та кожного компанійця). Тоді приріст населення за наступні півстоліття виглядатиме незначним, ніяк не порівняльним зі стрімким зростанням місцевої людності у 1740-х — 1760-х рр.[18] XIX століттяЗа першу половину XIX ст. населення Кременчука значно зросло. Якщо на початку століття у місті проживало 9427 осіб, то в 50-х роках — 18 285 осіб: християн 10 839, євреїв 7446, співвідношення чоловіків і жінок: 1 до 11/14. Щорічний приріст населення становив 450 душ. Найбільше людей збиралося в Кременчуці при відкриті судоплавства на Дніпрі, коли до міста прибувало до 15 000 осіб. Напередодні реформи 1861р населення міста становило вже 19 259 осіб. За кількістю населення Кременчук посідав восьме місце в Україні.[7] Соціальний стан міста в 1840 р. в порівнянні з Полтавою: духовенство Кременчук — 55, Полтава — 87; дворяни і чиновники відповідно — 506 і 1192; почесні громадяни — 2 і 7; купці першої — третьої гільдії — 1066 і 283; міщани 11165 і 6230.[7] XX століттяЗа підсумками радянського перепису населення 1926 p. у Кременчуці проживало 58717 мешканців, в тому числі 49,3 % євреїв, 40,6 % українців та 8,4 % росіян.[19] За переписом населення Кременчука, проведеним німцями 6 червня 1942 року, місто мало 31 818 душ, з них: 12 700 — чоловіків та 19 118 — жінок. За національністю: 29 337 — українців, 1818 — росіян, 100 — німців (непереселених до того часу німецьких колоністів, так званих «фольксдойчів») та 563 — інших.[5] НезалежністьГрафік зміни чисельності населення Кременчука за останні 25 років.[3][1] ![]() Архівні документиАрхівні документи по місту Кременчуку зберігаються в основному в Державному архіві Полтавської області, але також вони наявні в Державному архіві Одеської області, Центральному державному історичному архіві та інших архівних установах України та зарубіжжя, а також у приватних колекціях. Документи складаються з: метричних книг, сповідних розписів, книг реєстрації актів цивільного стану та інших. Див. докладніше. Посилання
Література
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia