Вівсянка-снігурець мала

?

Самець малої вівсянки-снігурця

Самиця малої вівсянки-снігурця

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)^[1]

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Вівсянка-снігурець (Loxigilla)
Вид:	Вівсянка-снігурець мала

Біноміальна назва

Loxigilla noctis
(Linnaeus, 1766)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Fringilla noctis Linnaeus, 1766

Посилання

Вікісховище:	Loxigilla noctis
Віківиди:	Loxigilla noctis
ITIS:	179550
МСОП:	22734677
NCBI:	111865
Fossilworks:	371971

Вівся́нка-снігуре́ць мала^[2] (Loxigilla noctis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає на Малих Антильських островах.

Опис

Довжина птаха становить 14-16 см, вага 12-23 г, в залежності від підвиду. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, на горлі у них велика червона пляма, над очима червоні плямки. Дзьоб чорний. у самиць верхня частина тіла коричнювата, груди і живіт сірі, махові пера на кінці червонувато-оранжеві. Дзьоб коричневий. знизу жовтуватий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць^[3].

Спів малих вівсянок-снігурців складається з трьох-чотирьох коротких цвірінькань, за якими іде чотири-п'ять посвистів, тон яких підвищується.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис малої вівсянки-снігурця до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним на Мартиніці, надавши йому французьку назву Le Père Noir^[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була мала вівсянка-снігурець, для якої Лінней придумав біномінальну назву Fringilla noctis^[5]. Згодом малу вівсянку-снігурця перевели до роду Вівсянка-снігурець (Loxigilla)^[6].

Підвиди

Виділяють вісім підвидів:^[7]

L. n. coryi (Ridgway, 1898) — острови Сент-Кіттс і Монтсеррат;
L. n. ridgwayi (Cory, 1892) — острови Ангілья, Сен-Мартен, Антигуа, Барбуда, Американські Віргінські Острови;
L. n. desiradensis Danforth, 1937 — острів Ла-Дезірад;
L. n. dominicana (Ridgway, 1898) — острови Гваделупа, Марі-Галан, Домініка і Ле-Сент;
L. n. noctis (Linnaeus, 1766) — острів Мартиніка;
L. n. sclateri Allen, JA, 1880 — острів Сент-Люсія;
L. n. crissalis (Ridgway, 1898) — острів Сент-Вінсент;
L. n. grenadensis (Cory, 1892) — острів Гренада.

Барбадоська вівсянка-снігурець раніше вважалася підвидом малої вівсянки-снігурця, однак у 2006 році вона була визнана окремим видом^[8]^[9].

Поширення і екологія

Малі вівсянки-снігурці мешкають на всіх Малих Антильських островах, за винятком Гренадин. Вони живуть в різномінітних природних середовищах, зокрема у вологих і сухих тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових лісах, на болотах, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням, нектаром і дрібними безхребетними. Розмножуються протягом всього року, з піком з квітня по серпень. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться з гілочок, рослинних волонок, трави і сухого листя, розміщується на висоті від 1 до 5 м над землею. В кладці від 2 до 4 блакитнуватих яєць, поцяткованих червоними плямками.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Loxigilla noctis. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Herbert Raffaele, James Wiley, Orlando Garrido, Allan Keith, Janis Raffaele: Birds of the West Indies. Princeton University Press, Princeton/Oxford, ISBN 069111319X, S. 194.
↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 118—119, Plate 7 fig. 1. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 320—321. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Lesson, René (1831). Traité d'Ornithologie, ou Tableau Méthodique (French) . Paris: F.G. Levrault. с. 443. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Buckley, P.A.; Buckley, F.G. (2004). Rapid speciation by a Lesser Antillean endemic, Barbados Bullfinch Loxigilla barbadensis. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 125: 108—123. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
↑ Banks, R.C.; Cicero, C.; Dunn, J.L.; Kratter, A.W.; Rasmussen, P.C.; Remsen, J.V.; Rising, J.D.; Stotz, D.F. (2006). Forty-Seventh Supplement to the American Ornithologists' Union Check-List of North American Birds. The Auk. 123 (3): 926—936. doi:10.1093/auk/123.3.926.