Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Брацлав

БРАЦЛАВ (Браслав)

– с-ще міськ. типу Немирівського р-ну Він. обл. Розташов. на р. Пд. Буг, за 15 км від залізничної ст. Кароліна. Нас. 6,4 тис. осіб (1999).

Уперше згаданий під 1362 як Бряславль, збудований князями Коріятовичами для захисту Поділля (хоча городище на цьому місті існувало ще в 10–11 ст.). Восени 1394 замок у цих князів відібрав вел. кн. литов. Вітовт. 1432 Б. відійшов до Польщі, але скоро був повернутий Литві. 1497 місто було сильно поруйноване татарами, проте замок того ж року відбудували. 1541 у Б. стався конфлікт жителів із старостою кн. С.-Ф.Пронським. 1551 Б. був спалений молдов.-татар. загоном у помсту за втручання Польщі в справи Молдови. 1564 місто одержало магдебурзьке право. Від 1569 – у складі Речі Посполитої, центр Брацлавського воєводства (1598 втратив цей статус на користь Вінниці). Жителі міста брали активну участь у козац. русі (особливо помітною була участь їх у Наливайка повстанні 1594–1596). На початку національної революції 1648–1676, влітку 1648, загін під кер-вом І.Ганжі, об’єднавшись із козаками М.Кривоноса, визволив Б. від польс. військ, перетворивши його на центр Брацлавського полку. 1653 від 15-тис. польс. загону С.Чарнецького місто захищав гарнізон на чолі з І.Богуном. І в наступні роки Б. лишався опорним пунктом у боротьбі проти польс. військ. 1650 і 1655 у місті побував Б.Хмельницький. За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 Б. був переданий Польщі. Брацлавський козац. полк був злитий з Вінницьким полком. 1663– 65 Б. – резиденція гетьмана П.Тетері. Під час Руїни Брацлавщина була спустошена (особливо 1675), Брацлавський полк на поч. 1680-х рр. занепав. Відновлений А.Абазином в серед. 1680-х рр., остаточно ліквідований 1712. У 2-й пол. 18 ст. місто конфліктувало з місц. старостами, відстоюючи своє магдебурзьке право. З переходом до Російської імперії після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – центр Брацлавської губ. (1793–95), потім Брацлавського намісництва (1795– 97). Після ліквідації намісництва – повітове місто Подільської губернії. Мало значну єврейс. громаду (за даними перепису 1897 – із 7863 жителів 3290 євреїв), вважається батьківщиною хасидизму.

У 19 ст. підупало. За часів української революції 1917–1921 тут відбулися бої Запорізького корпусу Армії УНР з денікінцями (груд. 1919). 1923–62 – райцентр. Від 1924 – с-ще міськ. типу. З 1932 – у складі Він. обл. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 в період гітлерівської окупації від 22 лип. 1941 до 17 берез. 1944 у с-щі було влаштоване єврейс. гетто, існував осередок руху Опору.

Нині Б. відомий як с.-г. центр.

Археол. пам’ятки: поселення 3 тис. до н.е., городище 10–11, 14–15 ст.