Віллем де Сіттер

Віллем де Сіттер
Віллем де Сіттер
нід. Willem de Sitter
Народився	6 травня 1872[…] ; Снек, Фрисландія, Нідерланди
Помер	20 листопада 1934[…] (62 роки) ; Лейден, Південна Голландія, Нідерланди
Поховання	Westerveldd
Країна	Нідерланди
Діяльність	астроном, математик, фізик, викладач університету
Alma mater	Гронінгенський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Гронінгенський університет; Лейденський університет; Гронінгенський університет
Посада	ректор Лейденського університетуd
Науковий керівник	Якобус Корнеліус Каптейн
Аспіранти, докторанти	Jan Woltjerd; Віллем Гендрік ван ден Бос; Дірк Брауер; Simon Cornelis van Veend; Simon Cornelis van Veend; Coert Hendrik Hinsd; Pieter Kremerd; August Juliaan Leckied
Членство	Нідерландська королівська академія наук; Американська академія мистецтв і наук; МАС; Національна академія наук США
Діти	Aernout de Sitterd; Ulbo de Sitterd
Нагороди	медаль Кетрін Брюс (1931) премія Жуля Жансена (1934) медаль Джеймса Крейга Вотсона (1929)
Автограф
	Віллем де Сіттер у Вікісховищі

Віллем де Сіттер (нід. Willem de Sitter; 6 травня 1872 — 20 листопада 1934) — голландський математик, фізик і астроном.

Родився в Снеку. Освіту здобув у Гронінгенському університеті. Після двох років роботи обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка) в 1899—1907 роках був асистентом в Астрономічної лабораторії в Гронінгені. У 1908 році став професором астрономії в Лейденському університеті, з 1919-го — директор Лейденський обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до позиційної астрономії і небесної механіки, фотометрії зір і космології. Понад 30 років вивчав супутники Юпітера. Обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань, отримані в обсерваторії на мисі Доброї Надії, сам виконав багато спостережень; розробив нову теорію руху супутників, яка враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт. Теорія де Сіттера використовується для розрахунку руху супутників Юпітера.

Де Сіттер виконав великий об'єм фотометричних вимірювань зір на різних галактичних широтах і в 1904 встановив систематичні розходження в кольорі між зорями поблизу Чумацького Шляху і поблизу галактичного полюса, які згодом були пояснені концентрацією ранніх зір у галактичній площині. Низка робіт присвячена узгодженням різних астрономічних сталих; вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання припливним тертям. Поряд з Альбертом Ейнштейном у 1917 році поклав початок застосуванню теорії відносності до космологічної проблеми. Провів перше повне обговорення астрономічних наслідків загальної теорії відносності. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, яка передбачала можливість швидких рухів космічних об'єктів і послужила відправною точкою пізніших теорій Всесвіту, що розширюється.