Гайдебуров Павло Олександрович

Павло Олександрович Гайдебуров
Павел Александрович Гайдебуров
Народився	1841(1841) Миколаїв
Помер	31 грудня 1893 (12 січня 1894)(1894-01-12) Санкт-Петербург
Поховання	Смоленське православне кладовище
Підданство	Російська імперія
Національність	українець
Місце проживання	Миколаїв, Херсон, Санкт-Петербург
Діяльність	громадський діяч, публіцист, літератор, редактор-видавець
Відомий завдяки	революціонер, ліберальний народник,
Alma mater	Петербурзький університет
Знання мов	російська
Посада	редактор-видавець газети «Неделя»
Рід	Гайдабура (курінний отаман)
Батько	Олександр Гайдебуров
Діти	Василь Павлович Гайдебуров (поет, видавець) Павло Павлович Гайдебуров (народний артист РРФСР, театральний режисер і педагог)
Медіафайли у Вікісховищі

Павло Олександрович Гайдебуров (рос. Павел Александрович Гайдебуров; 1841(1841), Миколаїв — 31 грудня 1893 (12 січня 1894), Санкт-Петербург) — російський громадський діяч, публіцист, ліберальний народник, літератор, редактор-видавець газети «Неделя».

Народився в місті Миколаєві у сім'ї священика (за родинними переказами, один з предків — Гайдабура — у Запорозькій Січі був курінним отаманом). До 11-літнього віку здобував освіту вдома. Навчався у Херсонській гімназії (1852—1857) та Петербурзькому університеті (спочатку на фізико-математичному, а з 1860 року на юридичному факультетах), де став одним із лідерів молоді й звідки 1861 його виключено за участь у студентських заворушеннях (восени того ж року після утримання в Петропавловській фортеці підпав під поліційний нагляд). За записами, зробленими слухачами Миколи Костомарова, склав «Лекции по русской истории проф. Н. И. Костомарова. ч. 1. Источники русской истории» (СПб., 1861).

Активно виступав у пресі (часописи «Очерки», «Санкт-Петербургские ведомости», «Сын отечества», «Искра», «Русское слово», «Библиотека для чтения», «Иллюстрация» тощо). Свій переклад російською мовою поеми «Гайдамаки» Тараса Шевченка, супроводжений власним віршем «Песни» та примітками, помістив у місячникові «Современник» (1861, № 5). З цим журналом співпрацював також як прозаїк, автор оглядів «Провинциальное обозрение».

Пише оповідання, повісті на теми задушливої атмосфери провінційного життя: «Наглядач» (1862), «Жебрачка» (1863), нарис «Дві миті» (1863). Роман П. О. Гайдебурова «На півдорозі» (1868) був заборонений цензурою. Є автором також забороненої свого часу цензурою комедії «Фантазерка».

У 1861—1862 роках П. О. Гайдебуров — співробітник українського громадсько-політичного і літературного журналу «Основа», що виходив у цей час у Петербурзі. Вів тут відділи «Современная южнорусская летопись» і «Новости по украинофильству». У журналі друкувалися твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова та інших українських письменників.

1863 відкрив книгарню та читальню, де здійснював демократичну пропаганду, зазнав обшуку, запідозрений у поширенні нелегальної прокламації «Свобода». 1866 видав «Рассказы о великих людях средних и новых времен» (низка біографій, у тому числі Яна Гуса, Джордано Бруно, Джорджа Вашингтона, Авраама Лінкольна). 1867 — фактичний редактор газети «Гласный суд», завідувач відділу белетристики журналу «Дело».

У 1868 році Павло Гайдебуров притягувався до слідства за проголошення промови на похоронах пубіциста та революціонера Д. І. Писарєва.

Від 1869 — один із авторів і видавців, а від 1875 — одноосібний власник тижневика «Неделя», який від 1878 виходив з додатками. Газета закликала інтелігенцію до просвітницької діяльності серед народу, проповідувала теорію «малих справ», «опрощення», закликала до «тихої культурної роботи» в земствах, школах, лікарнях. Залучив до співпраці, зокрема, Данила Мордовця, Костянтина Кавеліна, Миколу Михайловського, Михайла Салтикова-Щедріна, Олександрою Єфименко. 1872 спільно з письменницею Євгенією Конраді опублікував збірку «Русские общественные вопросы»; написав для нього статті «Реформы и русское общество» і «Личное объяснение, не лишенное общего интереса» (у співавторстві), умістив твори Василя Берві-Флеровського, Миколи Корфа, Веніаміна Португалова, Миколи Шелгунова та інших.

Брав діяльну участь як член комітет, скарбник і секретар у роботі Товариства для сприяння нужденним літераторам і вченим (Літературного фонду).

Помер у місті Санкт-Петербурзі.

• Батько Павла Гайдебурова, Олександр Гайдебуров, окрім всього, відомий ще й тим, що хрестив відомого флотоводця Степана Макарова.^[1]
• Рідний брат Павла Гайдебурова Пров Гайдебуров (1845—1900) — відомий педагог-просвітник, меценат, краєзнавець, який пропрацював в Першій Миколаївській чоловічій гімназії викладачем географії майже тридцять років, з 7 листопада 1870 р. по 17 квітня 1900 р.^[2] Співпрацював у журналі «Природа і Полювання». У 1881 році написав «Історичний нарис Миколаївської Маріїнської гімназії» (з дня відкриття до 1 січня 1881 року).
• Другий брат В'ячеслав Гайдебуров (1850—1894) — журналіст, поет, публіцист, протягом чотирнадцяти років був найближчим помічником Павла Гайдебурова по редагуванню газети і «Книжок», що додавалися до неї, а після смерті брата прийняв на себе редакторство.
• Третій брат Гайдебуров Євлогій Олександрович — полковник окремого корпусу прикордонної стражі, віддав 30 років захисту південних кордонів Російської імперії.
• Старший син Павла Гайдебурова Василь Павлович Гайдебуров (нар. 1866) — автор віршів у декадентському стилі, продовжував видання «Недели».
• Молодший син Павло Павлович Гайдебуров (1877—1960) — народний артист РРФСР, театральний режисер і педагог.

• Из прошлого «Недели». «Книжки Недели», 1893, № 1-3;
• П. А. Гайдебуров (Автобиографический очерк). «Книжки Недели», 1894, № 2.

• Материалы для истории гонения студентов при Александре II. «Колокол», 1861, 1 декабря;
• Меньшиков М. Памяти П. А. Гайдебурова. «Книжки Недели», 1894, № 1;
• Смесь. «Исторический вестник», 1894, № 2;
• Баренбаум И. Е. Из истории легальной пропаганды 60-х годов (книгоиздательская деятельность П. А. Гайдебурова и пропагандистская брошюра И. А. Худякова). «Русская литература», 1967, № 3;
• Канаева Т. М. П. А. Гайдебуров (1841—1893) — общественный деятель и редактор «Недели». «Вестник Московского университета. Серия 8. История», 1982, № 4;
• Лапшина Г. С. Русская пореформенная печать 70-80-х гг. XIX в. М., 1985.

• П. Г. Усенко. Гайдебуров Павло Олександрович [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 22. — ISBN 966-00-0405-2.
• Ковальова О. Ф., Чистов В. П. Нариси історії культури Південного Прибужжя. (Від витоків до початку XX століття) Кн.2. Література і театр [Текст / Ковальова О. Ф., Чистов В. П. — Миколаїв: Тетра, 2000. — С.75-76.] [Архівовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• До 150-річчя Миколаївської чоловічої гімназії [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Гайдебуров Павел Александрович // Мегаенциклопедія Кирилла і Мефодія(рос.)

• http://enc-dic.com/brokgause/Gadeburov-pavel-aleksandrovich-88428.html [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Гайдебуров Павел Александрович // Словарь. Революционеры. — 1927—1934(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гайдебуров Павел Александрович (1841—1893/94) // Большой Энциклопедический словарь [Архівовано 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Гайдебуров Павел Александрович // Исторический словарь(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Гайдебуров Павел Александрович // Биографический словарь [Архівовано 28 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)