Галич Петро Миколайович

Галич Петро Миколайович
Галич Петро Миколайович
Народився	12 липня 1923 ; Глинськ, Роменський район, Роменська округа, Полтавська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	13 січня 2005 (81 рік) ; Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Львівський політехнічний інститут (1951)
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (1970)
Заклад	ІХВС, Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л. М. Литвиненка НАН України і Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
Посада	професор
Нагороди	Премія НАН України імені Л. В. Писаржевського (1976)
	; ; ;

Петро Миколайович Галич (12 липня 1923, Глинськ, Полтавська губернія — 13 січня 2005) — радянський та український фізикохімік, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

Біографія

Народився 12 липня 1923 року у селі Глинськ Сумської області. 1951 року закінчив нафтовий факультет Львівського політехнічного інституту; 1954 року — аспірантуру при Інституті нафти, успішно захистивши кандидатську дисертацію. В Інституті нафти працював до 1959 року — старшим науковим співробітником, а згодом заступником завідувача лабораторії високомолекулярних сполук нафти. Його дослідження будови високомолекулярних компонентів нафти, механізму смоло- та асфальтоутворення у процесах старіння дизельних палив та виробництві бітумів були використані на Одеському НПЗ у 1957 році.

1959 року він переїхав до Києва, де став заступником керівника сектору нафтохімії Інституту хімії високомолекулярних сполук. У 1963 році він очолив відділ, науковий напрям якого був пов'язаний із каталізом у нафтохімії. До 1970 він підготував і захистив докторську дисертацію «Поділ і каталітичне перетворення вуглеводнів на цеолітах». Надалі, Галичем разом із співробітниками було відкрито каталітичну реакцію алкілування метилзаміщених ароматичних вуглеводнів метанолом у бічний ланцюг. У 1976 році, разом з Атрощенком та Гутирею, за цикл робіт у галузі промислового гетерогенного каталізу він отримав премію імені Л. В. Писаржевського.

1989 року вийшов на пенсію. Під його керівництвом було виконано та захищено 25 кандидатських та 4 докторських дисертації. Він написав близько 300 наукових статей. Він став автором та співавтором 48 винаходів.

Помер 13 січня 2005 року.