Ганкевич Володимир Іванович
Володимир Іванович Ганкевич (10 квітня 1848, с. Вікно, нині Гусятинський район — 27 січня 1880[a][1] / 1881,[2][3] Бучач[4]) — український галицький громадський діяч, адвокат, літератор. Доктор права (1877). ЖиттєписНародився 10 квітня 1848 року в с. Вікно[3] (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна). Син о. Івана Ганкевича — священика з Вікна поблизу містечка Гримайлів (нині селище міського типу Гусятинського району). Закінчив Першу тернопільську класичну гімназію.[3] Під час навчання став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 класу Іваном Пулюєм у січні 1863 року,[5] Під час навчання його приятелями були Січинський Андрій, троє братів Барвінських.[6] Також був організатором молоді в Тернополі, закладав читальні, гуртував селян. Вивчав право у Львівському та Віденському (Австрія) університетах.[3] У Львові в університеті — голова студентського товариства «Дружній лихвар». ![]() ![]() Редактор газети «Правда». Один з найвизначніших діячів народовецького руху в Галичині (однодумці, товариші — Володимир Навроцький, Володимир Барвінський). Після закінчення правничих студій був діяльним членом центрального виділу товариства «Просвіта» (делегат головного виділу «Просвіти»). Співзасновник товариства «Просвіта» (заступник першого голови; під час установчих зборів — один з 2-х секретарів разом із Корнилом Сушкевичем[7]). Потім — незмінний член головного виділу «Просвіти», також «Руської бесіди».[3] 29 травня 1875 року разом з Володиславом Федоровичем (головою виділу) від імені головного виділу «Просвіти» підписав заяву до Галицького сейму про відмову від краєвої допомоги 2000 золотих ринських. Учасник установчих зборів філії товариства «Просвіта» в Тернополі 29 вересня 1875 року. У 1877 році[3] відкрив адвокатську канцелярію в Бучачі. Редагував журнал «Правда», в якому було надруковано його оповідання «Федір Смик», переклади з німецької літератури. Автор статей у газетах «Діло», «Батьківщина».[3] Похований на Нагірянському цвинтарі поряд з бучацькими парохами о. Денисом Нестайком (позаду), москалофілом Михаїлом Куриловичем, поблизу церкви св. архистратига Михаїла. Зауваги
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia