Ганноверський університет імені Готфріда Вільгельма Лейбніца

Ганноверський університет імені Готфріда Вільгельма Лейбніца
LUH, LUH і Leibniz Universität Hannover |акредитація
52°22′56″ пн. ш. 9°43′04″ сх. д. / 52.382222222222° пн. ш. 9.7177777777778° сх. д. / 52.382222222222; 9.7177777777778
Тип	громадський університет і повний університетd
Країна	Німеччина
Розташування	Ганновер
Назва на честь	Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
Засновано	1831
Президент	Karl Karmarschd
Студентів	28 018[1]
Членство у	TU 9, Німецька дослідницька мережаd[2], ORCID[d][3][4], Hochschulrektorenkonferenzd[5], LIGO Scientific Collaboration, German University Sports Federationd[6], Асоціація університетів Європи[7], Informationsdienst Wissenschaft[8], Франко-Німецький університет[9], arXiv.org[10], Bluetooth Special Interest Groupd, German National Research Data Infrastructure (NFDI) e.V.d[11] і Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[12]
Складається з	Institut für Anorganische Chemie der Universität Hannoverd, AV Gothia Hannoverd і Q125118558?
Мова викладання	німецька
Випускники	Категорія:Випускники Ганноверського університету
Штаб-квартира	Ганновер
Сайт	uni-hannover.de​(нім.)
Universität Hannover у Вікісховищі

Ганноверський університет імені Готфріда Вільгельма Лейбніца (нім. Gottfried Wilhelm Leibniz Universität Hannover, також Ганноверський університет імені Лейбніца (Leibniz Universität Hannover, скор. LUH) — вищий навчальний заклад у німецькому місті Ганновері.

Ганноверський університет є другим за величиною (після Геттінгенського університету) вищим навчальним закладом в землі Нижня Саксонія. Тут навчаються 20 758 студентів (на навчальний рік 2010/2011), з них — 3 138 — іноземні студенти. Число співробітників університету становить 3.670 осіб, з них — 315 професорів. Бюджет навчального закладу це близько 309 мільйонів євро (на 2007). Президент університету — Фолькер Еппінг. Орієнтований переважно на вивчення технічних дисциплін Ганноверський університет є частиною Ніжнесаксонськой технічної вищої школи ((NTH)).

• Урсула фон дер Ляєн — міністр оборони Німеччини, президент Європейської комісії (з 2019).
• Рудольф Дільс — перший керівник гестапо. Почесний член і почесний сенатор університету у свої роки.

• Sid Auffarth, Wolfgang Pietsch: Die Universität Hannover. Ihre Bauten. Ihre Gärten. Ihre Planungsgeschichte. Imhof Verlag 2003. ISBN 3-935590-90-3
• Festschrift zum 175-jährigen Bestehen der Universität Hannover. 3 Bände. Olms, Hildesheim 2006. ISBN 3-487-13113-7
• Herbert Mundhenke(Bearb.): Die Matrikel der Höheren Gewerbeschule, der Polytechnischen Schule und der Technischen Hochschule zu Hannover. Bd. I: 1831—1881; Bd.II: 1881—1911; Bd.III: Erläuterungen und Register (Veröffentlichungen der Historischen Kommission für Niedersachsen und Bremen, IX Abt. 6). Bd.I: Hildesheim (Verlag August Lax)1988, XXX u. 280 S.; Bd.II u. III: Hannover (Verlag Hahnsche Buchhandlung) 1991,S. 281—858 u. 1992, 342 S.(Rez. u.a.v. Gerold Schmidt, Oldenburgische Familienkunde Jg. 40 H.1/1998, S. 683

• Офіційний сайт університету Вільгельма Лейбніца [Архівовано 3 вересня 2020 у Wayback Machine.]