Гречуха Михайло Сергійович

Михайло Сергійович Гречуха
1-й секретар Житомирського обкому КП(б)У
1938 — 1939
2-й Голова Президії ВР УРСР
28 липня 1939 — 18 січня 1954
Попередник:	Корнієць Леонід Романович
Спадкоємець:	Коротченко Дем'ян Сергійович
Народження:	6 (19) вересня 1902  Мошни, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	15 травня 1976(1976-05-15) (73 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання:	Байкове кладовище
Країна:	СРСР
Освіта:	Харківський автодорожний інститут
Партія:	КПРС
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Гречу́ха Миха́йло Сергі́йович (6 (19) вересня 1902 , Мошни, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія  — 15 травня 1976(1976-05-15) , Київ ) — український радянський партійний і державний діяч, керівник Верховної Ради УРСР. Член Політбюро ЦК КПУ (липень 1939 — травень 1961). Член ЦК КПУ (1938–1961). Кандидат у члени ЦК КПРС (1956–1961). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1–5-го скликань.

Народився 6 (19) вересня 1902(19020919) року в селі Мошнах, тепер Черкаського району Черкаської області) у родині селянина-бідняка. Навчався в сільській школі, працював у поміщицькій економії. З вересня 1916 року — чорнороб Черкаського цукрового заводу Київської губернії, у квітні 1917 — лютому 1922 року — робітник-будівельник, каменяр Маловисківського цукрового заводу Єлисаветградського повіту.

У комсомолі — з 1922 року, секретар комсомольської ланки в Мошнах. Один із активних учасників створення комітетів незаможних селян в українських селах. У березні 1922 — лютому 1925 року — політичний інспектор Мошенського (Мошнівського) райвиконкому, голова Мошенського районного комітету незаможних селян. У лютому 1925 — березні 1927 року — голова Мошенської районної ради професійних спілок Черкаського округу.

Член ВКП(б) з липня 1926 року.

У березні 1927 — вересні 1929 року — секретар Мошенського районного виконавчого комітету Шевченківського округу. У вересні 1929 — серпні 1930 року — інструктор, завідувач Організаційно-інструкторського відділу Шевченківського окружного виконавчого комітету в місті Черкасах.

У серпні 1930 — лютому 1931 року — голова Стеблівського районного виконавчого комітету Шевченківського округу.

З лютого 1931 року працював начальником планового сектору «Укршляхбудтресту» в Харкові. У лютому 1932 — вересні 1936 навчався в Харківському автодорожньому інституті. У вересні 1936 — січні 1938 року працював інженером-механіком в Управлінні Південної залізниці. У січні — травні 1938 році — виконувач обов'язків секретаря виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.

У травні — грудні 1938 року — 2-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, у грудні 1938 — липні 1939 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У, член ЦК КП(б)У.

Від 28 липня 1939 року до 15 січня 1954 року — голова Президії Верховної Ради УРСР. Від липня 1939 року до травня 1961 року — член Політбюро (від 1953 року — Президії) ЦК КП(б)У. Під час німецько-радянської війни був головою Республіканського комітету допомоги пораненим і хворим воїнам. У 1950 році пропонував Сталіну перейменувати Херсон в Сталінодніпровськ.

15 січня 1954 — 17 квітня 1959 року — 1-й заступник, 17 квітня 1959 – 10 березня 1961 року — заступник голови Ради Міністрів УРСР. У 1962– червні 1966 року — радник при Раді Міністрів УРСР.

Від 1966 року — персональний пенсіонер у місті Києві.

Помер у Києві 15 травня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 7).

Нагороджений трьома орденами Леніна (07.02.1939, 23.01.1948, 26.02.1958), орденом Жовтневої Революції (18.09.1972), орденом Трудового Червоного Прапора (1962), орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня (2.05.1945), медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (4.08.1964).

• Великі українці. Гречуха Михайло (1902—1976).
• Гречуха Михайло (1902–1976). [Архівовано 6 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991. [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

• Катаргіна Т. І. Гречуха Михайло Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 194. — ISBN 966-00-0405-2. [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Лозицький В. Гречуха Михайло Сергійович // Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки. 1918–1991 / Володимир Лозицький. — К. : Генеза, 2005. — С. 166.
• Гречуха Михайло Сергійович : облікова картка Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 163.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 38.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.