Титов Віталій Миколайович

Титов Віталій Миколайович
Народився	24 червня (7 липня) 1907  Старі Вирки, Білопільський район, Україна
Помер	9 вересня 1980(1980-09-09) (73 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Харківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступінь	Candidate of Technical Sciencesd і кандидат технічних наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Віта́лій Микола́йович Тито́в (7 липня 1907(19070707), село Старі Вирки Харківської губернії, тепер Білопільський район Сумської області — 9 вересня 1980, місто Москва) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4—10-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1980 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1952—1954 роках. Член ЦК КПУ в 1954—1961 роках. Кандидат технічних наук (з 1940 року).

Народився в селянській родині. Українець.

У 1923 році розпочав трудову діяльність на торфорозробках Калінінського цукрового заводу Курської губернії. З 1924 року працював робітником Леонтіївського радгоспу на Сумщині. У 1925 році вступив до комсомолу. У 1929—1930 роках — помічник директора Леонтіївського радгоспу.

У 1930—1935 роках навчався в Харківському інженерно-будівельному інституті.

Після закінчення інституту працював інженером у місті Свердловську, РРФСР. З 1935 року — аспірант, викладач, доцент Харківського інженерно-будівельного інституту.

Член ВКП(б) з 1938 року.

У 1940 році захистив кандидатську дисертацію, здобув ступінь кандидата технічних наук і звання доцента.

У 1941—1943 роках — викладач сільськогосподарського технікуму міста Чимкента Казахської РСР. У 1943—1944 роках — завідувач організаційно-інструкторського відділу Чимкентського міського комітету КП(б) Казахстану; завідувач відділу партійних органів Південно-Казахстанського обласного комітету КП(б) Казахстану.

У 1944 — січні 1946 року — секретар, 2-й секретар Сталінського районного комітету КП(б)У міста Харкова. У січні 1946 — 1947 року — 1-й секретар Сталінського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

У квітні 1947 — січні 1950 року — секретар Харківського міського комітету КП(б)У. У січні — травні 1950 року — 2-й секретар Харківського міського комітету КП(б)У. 11 травня — вересень 1950 року — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1950 — 26 серпня 1953 року — 2-й секретар Харківського обласного комітету КП(б)У.

26 серпня 1953 — березень 1961 року — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

У лютому 1961 — 1965 року — завідувач відділу партійних органів ЦК КПРС по союзних республіках.

23 листопада 1962 — 29 вересня 1965 року — секретар ЦК КПРС. Одночасно, 23 листопада 1962 — 1964 року — голова Комісії ЦК КПРС з організаційних і партійних питань.

5 квітня 1965 — 24 лютого 1971 року — 2-й секретар ЦК Комуністичної партії Казахстану.

У грудні 1970 — вересні 1980 року — 1-й заступник постійного представника СРСР у Раді Економічної Взаємодопомоги.

• три ордени Леніна (1957)
• орден Жовтневої Революції
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• медалі

• Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1962. (рос.)
• (рос.)Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991 [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.]