Гринюк Марія Миколаївна

Марія Гринюк
Марія Миколаївна Гринюк
Народилася	24 листопада 1959(1959-11-24) (65 років) Старий Косів, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	мистецтвознавиця, керамістка, громадська діячка
Alma mater	Косівський технікум народних художніх промислів, Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Вчене звання	доцент
Заклад	Косівський державний інститут декоративного мистецтва
Нагороди

Марія Миколаївна Гринюк (нар. 24 листопада 1959, Старий Косів, нині Івано-Франківська область) — український мистецтвознавець, майстриня художньої кераміки, громадська діячка. Кандидат мистецтвознавства (1997), доцент (2004)^[1]. Член Національної спілки художників України (1995). Заслужений діяч мистецтв України (2019).

Марія Гринюк народилася 24 листопада 1959 року в селі Старому Косові (нині Косівська громада, Косівський район, Івано-Франківська область, Україна).

Першим її учителем малювання був кераміст Василь Аронець, який спрямував її увагу на кераміку^[2]. 1979 року закінчила Косівський технікум народних художніх промислів^[1], 1984-го — Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагоги з фаху Карло Звіринський, Вітольд Манастирський, Еммануїл Мисько). Після навчання працювала викладачем, доцентом кафедри історії та теорії мистецтва, заступником директора з навчальної роботи, а протягом 2001—2006 років була ректором Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Нині на творчій роботі^[1].

Очолює благодійну організацію «Автентика Гуцульщини». Засновник фестивалю «Мальований дзбаник». Ініціатор та автор проєкту культурно-мистецького центру «Дзбан», який нині будується у Старому Косові^[3][4]. 2019 року з її ініціативи косівську кераміку внесли до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО^[2][5].

Серед праць:

• книга «На далекій полонині» (1997, автор Анжей Польца; співавторка Марія Гринюк);
• проєкт «Галерея майстрів Гуцульщини» (до нього увійшли дослідницькі видання Марії Матійчук (2006)^[6], «Вогняне диво Романа Стринадюка», «Образний світ Валентини Джуранюк» (2013);
• бібліографічний довідник «Олексій Соломченко» (1999, укладач);
• буклети «Автентика і час» (2002), «Косівщина мистецька» (2003).
• публікація «Народні промисли і професійне мистецтво в контексті вищої регіональної художньої школи».

Від 1986 року представляє свої роботи на регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Того ж року в Косові відбулася персональна виставка майстрині. У її роботах простежуються традиції гуцульської кераміки (столові сервізи, декоративні блюда й вази та об'ємно-просторові композиції).

Серед важливих робіт:

• столовий сервіз «Космацький» (1985);
• ваза для інтер'єру «Цвіт папороті» (1998);
• настінні блюда — «Горіховий лист», «Хризантеми», «Квіти на свято» (усі — 2000);
• об'ємно-просторова керамічна композиція «Христос воскрес» (2002).

• Заслужений діяч мистецтв України (8 листопада 2019) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність^[7];
• Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України, Національної спілки журналістів України, Кабінету Міністрів України^[4] та інші.

• Гринюк Марія Миколаївна / О. О. Слободян // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006, оновл. 2025.

Зовнішні відеофайли
	«Треба бути незалежними у виготовленні косівської кераміки», — майстриня про нове обладнання і війну на YouTube, Суспільне Івано-Франківськ, 24 липня 2022 р.
	Косівська кераміка у списку ЮНЕСКО на YouTube, Медіа Агентство АСС, 7 січня 2020 р.
	«Треба, аби держава звертала на нас увагу», — косівська майстриня Марія Гринюк на YouTube, Суспільне Івано-Франківськ, 24 липня 2022 р.

• Олена Зелінченко (5 липня 2022). Сьогодні. Ввечері. Українське радіо.