Джеймс Стюарт (актор)Джеймс Мейтленд Стюарт (також відомий як Джиммі Стюарт; 20 травня 1908 — 2 липня 1997) — американський кіно- та театральний актор, найбільше відомий за ролями «маленької людини». Під час його кар'єри він грав головні ролі в багатьох фільмах, що широко вважаються класикою і був висунутий на п'ять «Оскарів», отримавши один за гру та інший за життєві досягнення. Він також мав відмінну військову кар'єру, піднявшись до чину бригадного генерала у ВПС Сполучених Штатів. У 1985 Рональд Рейган присвоїв йому звання генерал-майора[2]. Довоєнна кар'єраУ роки навчання у Школі архітектури Принстонського університету Стюарт зійшовся з відомим театральним режисером Джошуа Логаном. Після закінчення університету записався в його трупу, де зустрівся і подружився з Генрі Фонда. У 1932 р. Стюарт і Фонда перебралися в Нью-Йорк, розраховуючи підкорити Бродвей. Дружина Фонди у той час була вже відомою кіноактрисою і наполягла, щоб її партнером по черговому фільму був саме Стюарт. Таким чином актор попав у Голлівуд. Після ролі в мюзиклі «Народжений танцювати» починається співпраця Стюарта з режисером Френком Капра. Їх перша спільна робота — «З собою не понесеш» (1938) — увійшла до золотого фонду класики Голлівуду. У наступній картині Капри «Містер Сміт їде до Вашингтона» (1939), Стюарт створив образ провінційного невдахи з легким дефектом мови. Також у 1939 він зіграв у романтичній кримінальній комедії «Цей чудовий світ», де його партнеркою була Клодетт Кольбер. Удостоєний за «Містера Сміта» своєї першої номінації на «Оскар», Стюарт виграв цю нагороду в 1940 році за фільм «Філадельфійська історія», у якому окрім нього зіграли Кетрін Гепберн і Кері Грант. Як свідчить легенда, він подарував статуетку своєму батькові, який впродовж багатьох років виставляв її на вітрині своєї крамниці, щоб заманювати відвідувачів. Війна і післяСім'я Стюарта мала глибоке військове коріння, оскільки обидва його діда воювали в Громадянській війні, а його батько служив під час іспансько-американської війни і Першої світової війни. Стюарт вважав, що батько найбільше вплинув на його життя, тому не дивно, що, передчуваючи вступ до Другої світової війни США, він теж був готовий служити в армії США, до лав якої був зарахований в березні 1941 року. Члени його сім'ї служили в піхоті, але Стюарт вирішив стати пілотом. Ранній інтерес до польотів привів Стюарта до отримання його особистого пілотного сертифіката ще в 1935 році і ліцензії комерційного пілота в 1938 році. Він часто літав по пересічній місцевості, щоб відвідати своїх батьків в Пенсільванії. Майже за два роки до нападу на Перл-Гарбор в грудні 1941 року Стюарт мав понад 400 годин нальоту. Як пілот бомбардувальника він провів у повітрі понад 1800 годин під час бойових вильотів. Стюарт отримав звання полковника 29 березня 1945 року, ставши одним із небагатьох американців, які піднялися з рядового до полковника лише за чотири роки[3]. Актор залишався в рядах збройних сил і після закінчення бойових дій. Офіційно він вийшов у відставку лише в 1968 р., маючи при цьому чин бригадного генерала. Таким чином, Стюарт виявився найвисокопоставленішим військовим, який працював на американську індустрію розваг. Втім, військова кар'єра була лише вітриною. Насправді Стюарт відновив знімання в кінофільмах вже в 1946 році, коли він і Капра створили фільм «Це чудове життя». В центрі картини різдвяна історія про людину, яка від відчаю збирається накласти на себе руки, але у справу втручається янгол, який переконав її у цінності життя. Родинне життя і пізні фільми У 1949 р. Стюарт одружився з колишньою фотомоделлю Глорією Маклін та усиновив її дітей. До цього було багато чуток щодо романтичних зв'язків Стюарта, особливо про його зв'язок з Марлен Дітріх. Загалом актор виявився зразковим сім'янином. Він послідовно підтримував консервативні погляди Республіканської партії, через що у нього і Генрі Фонда (він був демократом) одного дня навіть зав'язалася колотнеча. П'ятдесяті роки ознаменувалися співпрацею актора з двома режисерами — Ентоні Манном і Альфредом Гічкоком, які цінували в Стюарті виконавця ролей непомітних, невидатних американських громадян середньої руки. Він зіграв у всіх гічкоківських шедеврах тих років — «Мотузка» (1948), «Вікні на двір» (1954), «Людина, що забагато знала» (1956), «Запаморочення» (1958). Він також знімався у трилерах («Дзвонити Нортсайд 777», 1948) і вестернах («Вінчестер '73», 1950; «Коліно річки», 1952). Саме Стюарт прищепив Голлівуду нову систему оплати акторської праці: за кожен свій фільм він отримував не фіксовану плату (як заведено раніше), а відсоток від зборів. У шістдесяті роки Стюарт стабільно з'являвся або у вестернах, або в родинних комедіях, проте з роками його ролі ставали все рідшими, а в 1970-і рр. він оголосив про відхід з великого кіно. Проте окремі фільми з його участю виходили і в 1980-х. У 1985 р. акторові був присуджений почесний «Оскар» за життєві досягнення, а в 1995 р. в його рідному місті відкрився будинок-музей Джеймса Стюарта. НагородиВійськовіАмериканські
ФранцузькіАкторські
Фільмографія      
Примітки
Посилання
|
_01.jpg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
