Стефано Аккорсі
Стефано Аккорсі (італ. Stefano Accorsi; нар. 2 березня 1971, Болонья) — італійський актор. БіографіяСтефано Леліо Беньяміно Аккорсі народився 2 березня 1971 року у місті Болонья, провінція Болонья. Закінчив Болонську театральну школу у 1993 році, виступав у театрі протягом декількох років до початку зйомок у кіно. Став популярним в Італії після участі в рекламному ролику морозива, де висловлювався на «італо-англійському». У 1995 році він грав провідну роль у фільмі «Джек Фрушанте покинув групу» (Jack Frusciante è uscito dal gruppo), один з його найвідоміших фільмів. У 1998 році він працював з Даніеле Лучетті у картині «Маленькі вчителі» (Piccoli maestri, I), яка змагалася за Золотого Лева на Венеційському міжнародному кінофестивалі. У тому ж році він завоював три премії за роль музиканта в «Radiofreccia» режисера Лучано Ліґабуе, в тому числі премію «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль. У 2001 році Стефано грав провідну роль у фільмі режисера Ферзана Озпетека «Феєрія нерозуміння» (Le Fate Ignoranti), який був у конкурсі в 2001 році на Берлінському міжнародному кінофестивалі. Цей фільм мав значний успіх в Італії і в Туреччині, і Аккорсі, який грав роль гомосексуала, отримав три нагороди за свою гру. Член журі МКФ у Венеції в 2003 році. Потім Аккорсі грав головну роль у ТВ-фільмі «Юні роки Казанови» (Giovane Casanova, Il) Джакомо Батьято. За наступний фільм «Подорож за покликом кохання» (Viaggio chiamato amore, Un), що брав участь у Венеційському міжнародному кінофестивалі 2002 року, він виграв Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль, зігравши італійського поета Діно Кампана. Особисте життяУ 2003—2013 роках перебував у стосунках з французькою моделлю і акторкою Летицією Каста. У пари народилися двоє дітей — син Орландо (24 вересня 2006) та дочка Афіна (30 серпня 2009)[2]. 24 листопада 2015 року одружився з акторкою Б'янкою Віталі. 12 квітня 2017 року у подружжя народився син Лоренцо. 28 серпня 2020 року народився їхній другий син Альберто[3]. Фільмографія
Нагороди та номінації
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia