Дражньовський Роман Йосипович

Дражньовський Роман Йосипович
Дражньовський Роман Йосипович
Народився	13 серпня 1922; Чортків
Помер	8 липня 2006 (83 роки); Мілвокі, Вісконсин, США
Громадянство	Польща → США
Діяльність	педагог, громадський активіст
Заклад	Український вільний університет
Посада	ректор Українського вільного університету
Нагороди
	; ; ;

Рома́н Йо́сипович Дражньо́вський (13 серпня 1922^[1] м Чортків — 8 липня 2006, Мілвокі) — вчений-географ, професор, ректор Українського вільного університету в Мюнхені, дійсний член НТШ.

Життєпис

Активний молодіжний діяч, у часи Другої світової війни перебував в рядах дивізії «Галичина». Навчався в університеті Ґраца (1947—1950), Інсбрука. Після еміграції до США працював укладачем мап Колумбійського університету (1957—1962). 1962 року став магістром^[1].

1972 року Український Соціологічний Інститут випустив друком під його редакцією «Фізичну карту України».

1974 року Діловий комітет земляків Чортківської округи випустив друком «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи: повіти Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики» його авторства та Богдана Стефановича.

В 1977—1983 роках очолював Шкільну Раду при УККА, по ньому — Євген Федоренко.

1986 року виходить друком в його редакції книга «Хрестоматія тисячоліття хрещення Руси-України», Світовий Конґрес Вільних Українців, Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада; Філядельфія — Торонто.

У 1995—1996 роках був ректором Українського Вільного Університету в Мюнхені.

Професор географії, проживає в Чикаго.

Входив до складу Президії СКВУ на Третьому світовому конгресі.

Написав передмову до видання «Ювілейний альманах Братства кол. вояків 1-ї Української дивізії Української Національної Армії», Торонто, друкарня отців Василіян, 2001.

Голова Братства колишніх вояків 1-ї Дивізії УНА, як члена Головної управи пращав Володимир Керода.

Родина

Його батько, Йосип Матвійович, за часів німецької окупації, працював на залізничній станції Чортків, арештований, засуджений «до вищої міри покарання — розстрілу із конфіскацією майна», розстріл замінено 15 роками таборів. Помер в засланні, 1992 року реабілітований. 2000 року Генеральна прокуратура України скасувала реабілітацію як «зраднику Батьківщини».