Дубрівка (Ниськівський повіт)
Дубрівка[2] (пол. Dąbrówka) — село в Польщі, у гміні Улянув Ніжанського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 764 особи (2011[1]). ІсторіяВідповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. село знаходилось у Нисківському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, у селі було 111 будинків і 657 мешканців «мішаної національності — польської й руської»[3]. Церкву збудували русини, поселенці, які прибули з околиць Львова, щоб побудувати двір у сусідньому Зарічі, та оселилися в Дубрівці[4]. На 01.01.1939 в селі проживало 810 мешканців (240 українців-грекокатоликів і 570 поляків)[5]. Село входило до ґміни Улянув II Нисківського повіту Львівського воєводства Польщі. ЦеркваДерев'яна церква св. Онуфрія збудована в 1764 р., була парохіяльною церквою Каньчузького (з 1920 р. — Лежайського) деканату Перемишльської єпархії. В ерекційній грамоті записано: «Для примноження слави Божої, Станіслав Август король Польщі 1769 р. 31 липня, для руського народу створив церкву св. Онуфрія, і надав фонд зі свого скарбу для удержання пароха». В 1831 р. в селі була греко-католицька парохія, яка належала до Каньчузького деканату Перемишльської єпархії, у селі був 151 парохіянин та 7 парохіян було в розташованому за 2 км на схід присілку Руда Таневська, у парохії було 1019 вірян[6], парохія охоплювала також місто Улянів та села Руда Таневська, Борки, Курина Мала, Курина Велика, Ґольці, Ярочин, Жджари, Шиперки, Волошини, Вілька Таневська, Заріче, Дубровиця, Розвадів. У 1835 р. додалися місто Рудник і села Пишниця і Мостське Соколя, у 1836 р. — місто Нисько і села Смутки, Налепи, Мостки, Депутати, Заволоки, Гута Деренгівська, Глинянка, Білини і Вілька Білинська. В 1873 р. до парохії включене село Вимислів, у 1880 р. — Майдан Бірчанський, у 1892 р. — Домостава, в 1895 р. — Білинець, у 1900 р. — Підбук (присілок Дубрівки), у 1908 р. — міста Тарноберег і Мілець, а в 1934 р. — Курина Середня, Лазори і Камінка. Шематизм 1879 р. засвідчив незаконне відібрання 6 моргів найкращої землі з віновання церкви, а також перехід значної кількості парохіян на латинський обряд (тобто, до римо-католицького костелу).[7] Після виселення українців у 1947 році церква перетворена на римо-католицький костел[2]. Кількість греко-католиків у селі: 1831—151, 1880—212, 1889—250, 1909—236, 1928—288, 1939—244. У 1975—1998 роках село належало до Тарнобжезького воєводства. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia