Екскурсійно-туристична діяльність у заповідникахЕкскурсійно-туристична діяльність у заповідниках — це організація відвідування заповідників з пізнавальною метою[1]. Екологічна шкода від відвідування заповідників людьмиВважається, що екскурсійно-туристична діяльність заповідників є ефективним шляхом екологічної просвіти населення, а також допомагає заробляти заповідникам та іншим об'єктам природно-заповідного фонду гроші[1][2]. Однак значна кількість фахівців в галузі заповідної справи з тривогою відзначають все зростаючий прес від екскурсійно-туристичної діяльності на заповідних територіях, коли заповідним екосистемам наноситься величезна екологічна шкода[3][4][5][6][7][8][9][10][11][2][12][13][14]. У даному випадку можна сказати, що знищуючи дику природу заповідників, екскурсійно-туристична діяльність вбиває сама себе[2]. Природні заповідники, де повинен бути найбільш суворий режим, який відповідає принципам концепції абсолютної заповідності, на ділі все частіше перетворюються на звичайні парки для відпочинку[4][6][11]. Відвідувачі заповідників негативно впливають на геологічні формації, ґрунт, рослинність, тваринний світ, погіршують санітарні умови навколишнього середовища, естетичні особливості ландшафту і культурної обстановки[2]. У заповіднику Кам'яні могили зникнення жовточеревого полоза і мідянки багато в чому є наслідком знищення їх туристами[8]. У 1980 р. в цьому заповіднику загинуло 11 гадюк, з них 5 загинуло під колесами екскурсійних автобусів, а 3 вбито людьми[8]. У заповіднику Мис Мартьян є величезна кількість залишеного відпочиваючими сміття, кора занесених до Червоної книги України ялівців і суничників порізана автографами, кругом сліди від вогнищ. Територія більше нагадує приміський ліс, ніж природний заповідник[11]. В охоронній зоні Окського заповідника на місцях стоянок туристів було виявлено 140 кг скляних банок, 40 кг залізних консервних банок, всього ж після одного сезону було зібрано 4 ц сміття[7]. Відсоток пошкодження дерев склав 90-100%[7]. У Тебердинському заповіднику витоптування туристами схилів гір веде до ущільнення та ерозії ґрунту, пригнічення трав'яного покриву, збіднення тваринного світу[2]. Прес з боку відвідувачів заповідників та інших об'єктів природно-заповідного фонду негативно впливає на мисливську і харчову поведінку диких тварин[13]. Човнові екскурсії (в основному пов'язаний з ними фактор занепокоєння і викиди пального) негативно впливають на популяції риб[13]. У Карадазькому заповіднику через екскурсій на моторних човнах уздовж заповідних скель зменшилася чисельність чубатого баклана, що мешкає там і якого занесено до Червоної книги України[11]. Небезпека пожежПожежі є одним з головних наслідків відвідування екскурсантами заповідників[13][15]. В Україні особливо страждає від пожеж з вини відвідувачів Ялтинський гірсько-лісовий заповідник[15]. Порушення природоохоронного законодавстваЗгідно зі ст. 15 Закону «Про природно-заповідний фонд України» екскурсійно-туристична діяльність природних заповідників не входить в коло завдань природних заповідників[16]. Більше того, згідно зі ст.16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в природних заповідниках забороняється стоянка транспорту, прохід і проїзд сторонніх людей, проїзд механічних транспортних засобів, розведення багать, створення місць відпочинку населення[16], а з 2010 р . на території природних заповідників був заборонений туризм[16]. Разом з тим практично в кожному заповіднику України відбуваються масові порушення заповідного режиму з вини відвідувачів або адміністрації самих заповідників[11]. У Хомутовського степу з ініціативи дирекції заповідника в заповідній зоні була споруджена альтанка для відпочинку, а в Кам'яних могилах — культові споруди і довгий час влаштовувався масове свято — День прийому в козаки[11]. У Карадазькому заповіднику постійно порушується порядок проведення екскурсійної діяльності[11], в Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику на Ай-Петрі незаконно споруджений розважальний центр[11]. Економічна неспроможність ексурсійно-туристичної діяльності в заповідникахВеликий дохід від туризму на територіях природно-заповідного фонду можливий тільки в багатих країнах з розвиненою економікою[11][12][13]. Для залучення іноземних туристів в заповідниках необхідно будувати комфортабельні готелі, прокладати дороги з твердим покриттям, що заборонено робити у природних заповідниках чинним українським екологічним законодавством[16]. Більше того, як показує практика, основний дохід (до 95%) від екскурсійної діяльності в охоронюваних природних територіях йде за межі країни[17]. Корупційна складова ексурсійно-туристичної діяльності в заповідникахБажання заробити гроші на відвідуванні заповідника перетворює заповідник у комерційну структуру, коли метою вже стає не охорона природи, а отримання доходу, причому нерідко за будь-яку ціну, навіть при явному порушенні природоохоронного законодавства[11]. Співробітник Карадазького заповідника Л. П. Миронова пише: «У середовищі співробітників заповідника в цей період особливо гостро проявилася наявність випадкових людей, недостатньо моральних, які не розуміють ідей заповідної справи, які не поділяють її ідеологію, і закладені в ній принципи, що сприймають заповідник як місце побудови власної кар'єри чи джерело збагачення»[18]. Студентські практики в заповідникахРяд фахівців з заповідної справи вважає, що проведення масових студентських практик у природних заповідниках також завдає шкоди заповідній природі. Наприклад, за 5 років у Березинському заповіднику студенти зібрали для навчальних гербаріїв близько 93 тис. рослин[10]. У Канівському заповіднику наявність сотень студентів під час сезону тиші (травень-червень) негативно позначається на відтворенні дикої фауни заповідника[11]. Академік АН СРСР В. Є. Соколов з колегами вважає, що «студентська практика в заповідниках повинна бути докорінно перебудована (або навіть зовсім виключена)»[12]. Екологічна освіта на базі заповідниківНа думку ряду авторів, практика екологічної освіти на базі об'єктів природно-заповідного фонду має бути переглянута. Територія природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників і національних парків повинна бути повністю закрита від екскурсантів. Природні заповідники можуть займатися екологічним просвітою шляхом видання буклетів, книг, зйомки фільмів, а також вести природоохоронну пропаганду при відвідуванні екскурсантами музеїв заповідників[4][6][11][14]. Див. також
Ресурси Інтернету
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
