Жди меня (телепередача)«Жди меня» (укр. Чекай на мене, Жди мене) («Ищу тебя» (укр. Шукаю тебе) з 1998 по 2000 рік) — міжнародний телепроєкт, ток-шоу і в той же час національна служба пошуку людей. Виходить на російському телебаченні з 1998 року. У різний час передачу вели Ігор Кваша (1998—2012), Михайло Єфремов, Марія Шукшина, Олександр Домогаров, Чулпан Хаматова, Сергій Никоненко, Єгор Бероєв, Олександр Галибін, Ксенія Алфьорова та інші. Історія14 березня 1998 року вперше вийшла на ТБ під назвою «Шукаю тебе», а пізніше була перейменована в «Жди меня». Авторами ідеї були журналісти Оксана Найчук, Вікторія Ель-Муаллем і Сергій Кушнерьов[1]. Спочатку програма виходила на каналі РТР раз на місяць по суботах о 13:00 в прямому ефірі. Перші кілька випусків вела Оксана Найчук[2]. 13 червня 1998 року до неї приєднався Ігор Кваша. Наприкінці 1998 року закінчився контракт каналу РТР і телекомпанії BID. Незабаром був підписаний новий контракт, але телекомпанія більше не виробляла цю програму для РТР. Однак залишався один відзнятий випуск, який був показаний 26 вересня 1999 року на ОРТ. З 7 лютого 2005 по 21 лютого 2022 року програма йшла в Україні. Соціальний проєктНа сьогоднішній день телепередача «Жди меня» переросла у величезний соціальний проєкт пошуку зниклих людей. З редакцією співпрацюють понад 500 добровільних помічників з Росії, СНД і країн далекого зарубіжжя. Програма багато років плідно працює з Департаментом карного розшуку МВС РФ. З 2000 до 2004 року виходила газета «Жди меня». У Москві на Казанському вокзалі є кіоск «Жди меня», де також можна залишити заявку на пошук людини[3]. ВедучіПерші кілька випусків програми вела журналіст Оксана Найчук. 13 червня 1998 року до неї приєднався відомий актор Ігор Кваша. Починаючи з 12 жовтня 1999 року з ним у парі працювала актриса Марія Шукшина. У 2005 році, на час декретної відпустки Шукшиної, програму вела Чулпан Хаматова, а замість хворого Ігоря Кваші — Олександр Домогаров. Навесні 2000 і 2008 років основного ведучого підміняв Сергій Никоненко. З 30 листопада 2009 року по 19 квітня 2010 року замість Ігоря Кваші передачу вів Михайло Єфремов. Трохи пізніше вони працювали на проєкті поперемінно. Останній випуск за участю Ігоря Кваші вийшов в ефір 25 травня 2012 року, а 30 серпня того ж року він помер. 7 вересня 2012 року, на 9-й день після смерті Ігоря Володимировича Кваші, в ефір вийшов випуск в пам'ять про нього[4]. З 12 вересня по 14 листопада 2014 року в парі з Марією Шукшиній програму вів Єгор Бероєв, 21 листопада його змінив Олександр Галібін, а 26 грудня 2014 Марію Шукшину замінила Ксенія Алфьорова. Музичне оформленняУ першому випуску програми у 1998 році використовувалася музика штатного композитора телекомпанії ВИД Володимира Рацкевича. Проте вже з наступного випуску, з 25 квітня 1998 року, вона була замінена на композицію Олександри Пахмутової «Спорожніла без тебе земля» з фільму «Три тополі на Плющисі», в цьому ж випуску змінилася і сама заставка, що проіснувала до осені 1999 року. У першому випуску на ОРТ музика Пахмутової була накладена на відеоряд заставки 1999—2004 років. З 1999 по 2004 рік використовувався фрагмент з музики Антоніо Вівальді, а з 2004 по теперішній час — його аранжування. Хронологія випусківШукаю тебе
Жди меня
Міжнародний форматЗ 2009 року програма «Жди меня» виходила у міжнародному форматі. Проводились телемости за допомогою супутникового зв'язку з Україною (до 2022 року), а також країнами СНД, Китаєм, США, Ізраїлем, Туреччиною і Аргентиною. У найбільших містах цих країн в спеціальних студіях збиралися люди, які бажали розповісти про тих, кого шукають. Факти
Серія книгУ 2006 році видавництво «Ексмо» випустило першу книгу серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми» під назвою «Жди меня… Енциклопедія людських доль» (400 сторінок). Початковий тираж книги склав 12 000 примірників[7]. У 2007 році видавництво «Ексмо» випустило другу і третю книги серії «Жди меня. 1-й ТБ канал — серія книг рейтингової програми». Друга книга отримала назву «Жди меня… Лінія любові» (208 сторінок) і її первісний тираж склав 8000 екземплярів, а третя книга називалася «Жди меня… Лінія долі» (176 сторінок) і її первісний тираж склав 6000 примірників. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia