Жорстоке поводження з тваринами
  Жорстоке поводження з тваринами — не пов'язані з самообороною дії людини, що завдають шкоди тваринам, викликають у них фізичні або психічні страждання. Жорстокість полягає не лише в заподіянні тварині болю, але і у залякуванні, поставленні тварин у небезпеку, залишенні їх у ситуації, що викликає надмірні чи невиправдані страждання, залишенні домашніх тварин без нагляду. У ряді країн, у тому числі Україні, знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацьковування цих тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, чи у присутності неповнолітніх, становить склад злочину, передбаченого статтею 299 Кримінального кодексу України. Розвиток законодавства у сфері захисту тварин від жорстокого поводженняВ останні роки у світі все більшого визнання набуває думка, що гуманне поводження з тваринами — один із показників цивілізованості суспільства. У XX столітті необхідність захисту тварин від жорстокого поводження була визнана на міжнародному рівні. Зокрема, Європейська конвенція про захист домашніх тварин № 125 від 13 листопада 1987 р. визнає наявність у людини морального обов'язку перед тваринами, вказує на цінність домашніх тварин для суспільства, а також на те, що людину і цих тварин пов'язують особливо тісні зв'язки. Основні принципи ставлення до домашніх тварин включають: заборону на заподіяння страждань тваринам і залишення їх напризволяще. Конвенція передбачає охорону здоров'я тварин, захист від експлуатації при дресируванні, комерційному розведенні.[1] У 1986 р. було прийнято Конвенцію по захисту експериментальних тварин, у якій також згадувався моральний обов'язок людини перед усіма тваринами і необхідність зменшити страждання тварин в експерименті, оскільки тварини здатні відчувати біль і страх. На даний час кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (як самостійний вид злочину) передбачена законодавством Австрії, Алжиру, Афганістану, Вануату, Гаїті, Грузії, Індонезії, Іспанії, Італії, Казахстану, Канади, Киргизії, Коста-Рики, Кот д'Івуар, Латвії, Литви, Македонії, Нігерії, Сан-Марино, Словаччини, Словенії, Судану, Таїланду, України, Фінляндії, Франції, Хорватії. При цьому спостерігаються суттєві відмінності в розмірах кримінальних покарань за зазначене діяння. Так, у кримінальному законодавстві Італії і Коста-Рики єдиною санкцією за нього є штраф. За кримінальним кодексом Грузії жорстоке поводження з тваринами карається виправними роботами на строк до одного року, за кримінальним кодексом Алжиру винному загрожує до 10 днів тюремного ув'язнення, за кримінальним кодексом Казахстану — до 6 місяців позбавлення волі, за кримінальним кодексом Австрії і Іспанії — до 1 року в'язниці. Нарешті, в Латвії за жорстоке поводження з тваринами винний може отримати термін до 4 років позбавлення волі. У 2006 р. Рада з етики відносно тварин при міністерстві юстиції Данії визначила, що сексуальний зв'язок людини з домашнім тваринам не підлягає забороні і не може вважатися жорстоким поводженням, за винятком випадків, коли такий зв'язок демонструється відкрито або тварини використовується для зйомок порнографії і секс-шоу. Лише один із десяти членів ради виступив проти цього[2][3][4].Депутат від правої Народної данської партії Крістіан Хансен була вражена даним рішенням, зажадавши винести це питання на всенародний референдум. Але у 2015 році був прийнятий Закон, що скасував право на секс із тваринами [1] [Архівовано 6 серпня 2015 у Wayback Machine.]. Згідно з даними дослідження Фонду щодо захисту прав тварин у США, в п'яти штатах країни покарання за насильство над тваринами «не відповідає цінностям американського суспільства»[5]. Історичні прикладиПерші серед відомих законодавчих актів, що захищали тварин від жорстокості, були видані в Японії наприкінці XVII століття п'ятим сьогуном з дому Токугава на ім'я Цунайосі, прозваним «Іну кубо» («собачий сьогун»). Деякі припускають, що Цунайосі керувався буддійськими канонами чесноти[6], проте ряд дослідників називають його жорстоким правителем, тираном[7]. Багато вчених схиляються до того, що сьогун був психічно хворим. Укази захищали від жорстокого поводження собак, коней, корів, кішок, курей, черепах, змій і навіть рибу, якою в період його правління було заборонено торгувати на ринках. Ті, хто скоїли вбивства тварин, зазнавали суворих покарань, що включали вигнання, довге тюремне ув'язнення і смертну кару, зокрема для селян, що посміли прогнати зграю собак, які знищували посіви[8][9][10]. У Європі перші законодавчі акти, що захищали тварин від жорстокості, з'явилися на початку XIX століття. Закон, який захищав велику рогату худобу, коней і овець, був прийнятий у Великій Британії 1822 р. з подачі 68-річного члена парламенту від Ірландії, засновника товариства по боротьбі з жорстоким поводженням з тваринами Річарда Мартіна, який уславився тим, що одного разу він викликав на дуель людину, яка вбила собаку. За побиття або безглузде вбивство худоби, згідно з прийнятим законом, злочинець міг бути покараний штрафом у 5 фунтів або тюремним ув'язненням на термін до 2 місяців. Першого звинуваченого в порушенні закону Мартін доставив до суду самостійно. Це був торговець фруктами, який побив свого віслюка. Разом з обвинуваченим Мартін привів до суду і потерпілого, щоб продемонструвати судді нанесені рани. Роком раніше Мартін виносив на голосування у парламенті закон про захист коней, а пізніше пропонував законопроєкти про заборону собачих і півнячих боїв, але не був підтриманий колегами[11]. Мартін був одним із засновників Товариства щодо запобігання жорстокого поводження з тваринами (SPCA), в 1824 р. У 1840 р. королева Вікторія дала товариству своє благословення, і воно стало носити назву Королівського, тобто RSPCA. Його завданням було збирати пожертви і розвивати мережу інспекторів, покликаних виявляти осіб, що зловживають недобросовісним поводженням з тваринами, збирати докази і повідомляти про них владі. Незабаром після Великої Британії законодавство із захисту тварин було ухвалене в інших європейських країнах; з 1833 по 1840 р. такі закони були прийняті німецькими державами; в 1850-х рр., слідом за Німеччиною і Швейцарією, аналогічні закони були прийняті у скандинавських країнах. Законодавство із захисту тварин в США було створено пізніше — тільки в 30-ті роки XX століття. Під впливом Англії були прийняті закони щодо захисту тварин у таких англомовних країнах, як Канада, Південно-Африканський Союз, Австралія. Німеччина періоду 1933—1945 років вперше в історії скасувала законодавче розділення тварин на домашніх і диких, взявши під охорону всі види, були прийняті жорсткі закони щодо захисту прав тварин, за порушення яких покладався концтабір. У школах і університетах було запроваджено обов'язкове вивчення «прав тварин». У 1933 р. був прийнятий закон про бійні, в тому ж році Герман Герінг заявив про повну заборону вівісекції. Порушнику закону загрожував концтабір. Були впроваджені регламенти для перевезення тварин, полювання і навіть кип'ятіння лобстерів. Пізніше ще один закон заборонив використання тварин у кіно, якщо це пов'язано із заподіянням болю[12]. Загалом же, жорстоке поводження з тваринами може бути забороненим або не забороненим мораллю або законом в залежності від країни, також у різних країнах суттєво відрізняються визначення діянь, що вважаються жорстоким поводженням з тваринами. У 1959 році було створене Міжнародне товариство захисту тварин (ISPA). У 1981 році воно, об'єднавшись із Всесвітньою федерацією захисту тварин (WFPA), було перетворено на Всесвітнє товариство захисту тварин (WSPA)[13]. Жорстоким поводженням з тваринами можна вважати такі дії
Жорстокість до тварин підживлюється деякими ЗМІ, які, зокрема, роздмухують істерію проти вовків, демонструють фільми про чудовиськ та тварин-мутантів, сіючи страх, виховуючи біоксенофобію та стимулюючи розвиток видового терору. З іншої сторони, зростання жорстокості до тварин у суспільстві деякими екологами вважається спровокованим, як не парадоксально, також і недалекоглядною діяльністю самих зоозахисників, котрі відстоюють недоторканність бродячих собак і наполягають на їх вільному перебуванні у містах[14]. Наукові дані
Українське законодавство проти жорстокості до тваринУ 2006 р. вступив у дію Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»[20]. На сьогодні Україна є другою, після Латвії, пострадянською країною, що прийняла подібний Закон. Даний Закон обмежує жорстоке поводження з домашніми, мисливськими, безпритульними, сільськогосподарськими тваринами, а також тваринами, які використовуються при проведенні наукових дослідів, в освітньому процесі і при організації розваг. Зокрема, Закон забороняє полювати на вагітних самок в період розмноження, при переправі через водоймища, використовувати отруту, вибухові речовини, розводити тварин з явними генетичними змінами, що викликають страждання тварин, проводити при навчанні експерименти на тваринах, якщо є альтернативні методи навчання, утримувати тварин у неволі в умовах, які не відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Крім того, Закон забороняє пропаганду жорстокого поводження з тваринами, а також пропаганду полювання в системі дошкільної, середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Закон вводить курси з екологічної етики і гуманного поводження з тваринами у вишах та школах. До прийняття Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» випадки застосування державними правоохоронними та екологічними органами були дуже рідкісні, наприклад в 2005 р. за ст. 89 даного Кодексу до відповідальності було притягнуто лише 3 людини. Після прийняття Закону кількість притягнутих до відповідальності відразу збільшилася у декілька разів: у 2006 р. — 17 осіб, у 2008 р. — теж 17 осіб[21]. Також у Кримінальному кодексі України є стаття 299, що передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. "1. Жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини. 2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією тварини. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або насильницькі дії щодо тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини. 4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені з метою створення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, або збут чи поширення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, що пропагують жорстоке поводження з тваринами, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини."[22] У випадку пропаганди жорстокості до тварин може бути застосована і стаття 300 Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» Кримінального кодексу України, яка передбачає як покарання штраф або обмеження волі. Так, 11 червня 2012 р. київський студент Олексій Ведула був засуджений до чотирьох років позбавлення волі за статтями 299 і 300 Кримінального кодексу України. У 2017 році було посилену адміністративну і кримінальну відповідальність. Побої, знущання над тваринами тягнуть за собою штраф від 3400 до 5100 грн з конфіскацією тварини, якщо її життю є загроза. У разі колективних знущань, повторного випадку знущання — штраф збільшується від 5100 грн до 8500 грн або адмінарешт до 15 діб з конфіскацією тварини в разі потреби. 22 червня Верховною Радою України підтримано законопроєкт № 5119-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впровадження гуманного ставлення до тварин)» в другому читанні. За зміни до деяких законів щодо гуманного ставлення до тварин № 5119-1 в цілому проголосували 257 депутатів[23][24]. Боротьба з жорстоким поводженням з тваринамиОдним з головних напрямків боротьби з жорстокістю у відношенні з тваринами є подальше вдосконалення Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», посилення покарання за проявлену жорстокість до тварин або її пропаганду. Іншим напрямом може вважатися розширення в Україні зоозахисного руху, викладання в школах і вузах предмета «Екологічна етика», екоетичне виховання молоді, обмеження спортивного полювання, відродження дитячих свят, наприклад, «Дня зустрічі птахів». Важливим моментом профілактики жорстокого поводження з тваринами є продуманість зоозахисної політики і орієнтація зоозахисних організацій на загальновизнану світову практику, згідно з якою, вільне перебування безпритульних тварин на вулицях є неприпустимим, а зайві тварини повинні бути приспані[25]. У протилежному випадку, коли зоозахисники нав'язують постійне сусідство мешканців із великою кількістю бродячих тварин, зокрема, бродячих псів, чисельність яких намагаються регулювати шляхом стерилізації, людям доводиться вести боротьбу з ними самостійно, шляхом «народної партизанської війни»[14]:
Погляди
Див. також Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жорстоке поводження з тваринами Література
Ресурси Інтернету
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
