Загоскін Сергій Іліодорович

Загоскін Сергій Іліодорович
Загоскін Сергій Іліодорович
Народження	1836 Російська імперія
Смерть	1904
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Таганрог, Харків
Архітектурний стиль	неоренесанс, неоампір, необароко
Заклад	НТУ «ХПІ»
Батько	Q131382264?
Брати, сестри	Загоскін Іліодор Іліодорович

Заго́скін Сергі́й Іліодо́рович (нар. 1836(1836), Кострома — 26 листопада 1904) — російський архітектор і викладач.

Біографія

1836 р. — народився в Костромі. Брат Іліодора Загоскіна

1863 р. — закінчив Петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення й отримав звання інженера.

Десять років працював міським архітектором Таганрога.

1881 р. — брав участь в архітектурному конкурсі на фасад Харківської міської управи (2-а премія).

1883 р. — призначений на посаду помічника державного інспектора Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. На цій посаді головним чином опікувався розширенням і реконструкцією Харківського залізничного вокзалу.

1883–1890 рр. — Харківський міський архітектор.

Одночасно в 1887–1904 рр. — викладач Харківського технологічного інституту. Читав курси лекцій з архітектурного проектування, гідротехнічних споруд. До групи викладачів залучив таких талановитих архітекторів, як В. Х. Нємкін, В. В. Хрустальов, О. М. Бекетов, М. І. Ловцов.^[1]

1887 р. — дійсний член Харківського відділення Імператорського російського технічного товариства.

1889–1899 рр. — розробив «Курс гідротехнічних споруд».

1893 р. — організував першу харківську проектну контору «Архітектурне бюро», у співробітництві з І. І. Загоскіним і М. І. Ловцовим.

Член правління Артілі російських інженерів.

Творчість

Будинки, споруджені за проєктами Сергія Загоскіна, деякі з них є пам'ятками архітектури:

Кінець XIX ст. — житловий будинок з крамницею на вул. Катеринославській (нині Полтавський Шлях, 26). У співавторстві з І. І. Загоскіним. Охорон. № 373.
Кінець XIX ст. — училище ім. О. С. Пушкіна по Мало-Панасівському пров., 1. Охорон. № 590. Нині Центр професійно-технічної освіти № 4 м. Харкова.^[2]
1886–1896 рр. — ремісниче училище на вул. Петінській (нині вул. Георгія Тарасенка, 4).
1891 р. — дитячий притулок на Куликівському узвозі, З (нині Харківський базовий медичний коледж № 1).
1891, 1913 рр. — школа сліпих по вул. Сумській, 55 (нині гімназія-інтернат для сліпих дітей). Реконструював Ф. І. Шустер, добудував В. В. Величко. Охорон. № 402.
1894–1898 рр. — недільна школа Товариства розповсюдження грамотності (нині лікарня) по вул. Ветеринарній вулиці (нині вул. Свободи, 26/28). Охорон. № 237.
1895 р. — хлібопекарня по вул. Чоботарській, 80. У різних джерелах авторство Загоскіна С. І. або Загоскіна І. І. Імовірне авторство В. Г. Кричевського.^[3] Охорон. № 392.
Початок XX ст. — будинок Ліги боротьби з туберкульозом на майдан Оборонний Вал, 12 (нині житловий будинок). У співавторстві з В. Г. Кричевським. Охорон. № 471.
1906 р. — реконструкція у співавторстві з І. І. Загоскіним будинку Ради з'їзду гірничопромисловців на вул. Сумській, 18/20 (нині Харківський радіотехнічний технікум). (1902 p., архіт. Б. Г. Михаловський). Охорон. № 85.

Крім того, спорудив залізничний вокзал на станції Лозова (1891–1893 pp.), після чого у 1895 р. йому доручили спроектувати Південний вокзал у Харкові (1896–1901 pp., зведений Ю. С. Цауне, Д. Шпіллером. Не зберігся).

Не збереглись такі його будівлі, як Ново-Сергіївський торговельний ряд на Сергіївській площі (80-і роки), Олександрівська каплиця на Привокзальній площі (1885–1886 pp.), мурована арка для входу на Рибний базар з вул. Університетської (кін. XIX ст.)

Полтавський Шлях, 26
Товариство розповсюдження грамотності, вул. Свободи, 26/28
Будинок ліги боротьби з туберкульозом,
м-н Оборонний Вал, 12
Будинок Ради з'їзду гірничопромисловців, вул. Сумська, 18/20

Деякі факти з життя

Відомо, що спочатку Сергій Загоскін мешкав на Зміївській вулиці, 8 (нині Аерокосмічний проспект), а в 1885-1886 рр. звів власний будинок на вул. Мироносицькій, 38 (нині НДІ Метрології)^[4].

Сергій Загоскін звернув увагу на юного Василя Кричевського, коли той працював креслярем. У 1889 р. Сергій Іліодорович узяв до своєї родини малозабезпеченого, але талановитого і працелюбного юнака. Він три роки виховував і навчав його разом зі своїми синами, після чого влаштував його на роботу помічником міського архітектора. Згодом Василь Кричевський називав Сергія Загоскіна своїм учителем і другим батьком^[5].