Займе́нник у праслов'я́нській мо́ві — одна із самостійних частин мови в праслов'янській мові. Сам займенник продовжує традицію індоєвропейського, а саме:
Поняття граматичного роду залишалось у формах особового займенника невираженим, що і є їхньою головною рисою, відмінною від неособових;
Різні числа особових займенників утворено від різних основ;
На такому самому принципі побудовано відношення основ називного й знахідного відмінку;
Форми двоїни та множини спочатку відмінювано як утворення від однини;
Поряд із наголошеними формами використовувано енклітичні форми.
Історія
Особові й зворотній займенники
Уже в спільнослов'янській мові були, імовірно, усі три варіанти наз. відм. однини займенника 1-ї особи: давніші *azъ, *jazъ і новіший ja.Останній майже в усіх слов'янських літературних мовах, окрім хіба що болгарської та македонської, заступив форму *jazъ, утративши кінцевий склад -zъ. У праслов'янській мові форми непрямих відмінків займенника 1-ї особи мають іншу основу.
Складнішим є питання про утворення займенника *my. Праслов'янське *my не утворено безпосередньо з праіндоєвропейської форми, бо неслов'янські мови мають або m-, або n-, чи навіть w-, а кінцвевий -*y зовсім не має відповідників в інших мовах. Існує думка, що *my був самостійною формою наз. відм. множини 1-ї особи. Певне, що було не одна, а дві форми займенника ми — *my i *ny, з яких давнішою, очевидно, є *ny.
У праслов'янській мові особові й зворотні займенники відмінювано так:
Відмінок
Однина
Двоїна
Множина
Зворотній
1 особа
2 особа
1 особа
2 особа
1 особа
2 особа
Називний
*azъ
*ty
*vě
*va
*my
*vy
—
Родовий
*mene, *menę
*tebe, *tebę
*naju
*vaju
*nasъ
*vasъ
*sebe, *sebę
Давальний
*mъně, *mi, *mě
*tebě, *tobě, *ti, *tě
*nama, *na
*vama
*namъ, *ny
*vamъ, *vy
*sebě, *sobě, *si, *sě
Знахідний
*mene, *mę
*tebe, *tę
*na
*va
*ny, *nasъ
*vy, *vasъ
*sebe, *sę
Орудний
*mъnojǫ
*tobojǫ
*nama
*vama
*nami
*vami
*sobojǫ
Місцевий
*mъně
*tebě, *tobě
*naju
*vaju
*nasъ
*vasъ
*sebě, *sobě
Неособові
Указівні займенники
Слов'янські й балтійські мови, починаючи з доісторичної доби, усунули одну з найцікавіших особливостей указівного займенника, а саме: називний відмінок однини чоловічого й жіночого роду належав до іншого кореня, на відміну від інших форм. Наприклад: санскр.sá, sā́, але санскр.tám, tā́m. Займенники *оnъ, *ona, *ono належали до групи вказівних займенників, що забезпечували триступеневу характеристику предмета в просторі чи в час: *sь — цей, найближчий, *tъ — той, віддалений, *оnъ — ген той, найдальший. Окремо існували *jь, *je, *ja, що поєднували функції вказівних анафоричних займенників і займенників відносних. Ще в праслов'янській мові *оnъ, *ona, *ono і *jь, *je, *ja, стали виконувати роль особового займенника 3-ї особи.
У праслов'янській мові вказівні займенники відмінювано так:
Відмінок
Однина
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Називний
*tъ
*to
*ta
*jь
*je
*ja
*sь
*se
*si
Родовий
*ta, *toga, *togo, *tova, *tovo
*tojě, *toję
*ja, *jego, *jega, *jevo, *jeva
*jejě, *jeję
*si, *sja, *sega, *sego, *seva, *sevo
*sejě, *seję
Давальний
*tu, *tomu
*toji
*jemu
*jeji
*semu
*seji
Знахідний
*tъ
*to
*tǫ
*jь
*je
*jǫ
*sь
*se
*sьjǫ
Орудний
*těmь
*tojǫ
*imь
*jejǫ
*simь
*sejǫ
Місцевий
*te, *tě, tomь
*toji
*jemь
*jeji
*semь
*seji
Відмінок
Двоїна
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Наз.-Знах.
*ta
*tě
*ja
*i
*sija, *si
*siji
Род.-Місц.
*toju
*jeju
*seju
Дав.-Оруд.
*těma
ima
*sima
Відмінок
Множина
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Чоловічий
Середній
Жіночій
Називний
*ti
*ta
*ty
*i
*ja
*jě, *ję
*si
*sijě, *siję
Родовий
*těchъ
*ichъ
*sichъ
Давальний
*těmъ
*imъ
*simъ
Знахідний
*ty
*ta
*ty
*jě, *ję
*ja
*jě, *ję
*sijě, *siję
*si
*sijě, *siję
Орудний
*těmi
*imi
*simi
Місцевий
*těchъ
*ichъ
*sichъ
Присвійні займенники
Усі присвійні займенники творено від основ *mo-, *tvo-, *svo- за допомогою детермінативів -*jь, -*ja: *mojь, *tvoja. Є вагомі пдстави вважати, що присвійні займенники 1-ї та 2-ї осіб множини утворено від форми род. відм. множини особових займенників за допомогою детермінативів -*jь, -*ja зі зміною *sj > š: *nasъ + *jь > *nasъ-jь > *nasjь > *našь, *nasъ + *ja > *nasъ-ja > *nasja > *naša.
У праслов'янській мові присвійні займенники відмінювано так:
Праслов'янські форми означального займенника *vьsь (← *vьxь), *vьse (← *vьxo), *vьsa (← *vьxa) утворено за допомогою кореня *vьs- (← *vьx-) і детермінатива -*o- чи -*а-.
Питальні займенники
Займенники *kъto і *čьto складаються з кореневих частин на розрізнення осіб *kъ і речей *čь.
У праслов'янській мові питальні займенники відмінювано так:
Називний
*kъ, *kъto
*čь
*čьto
*čьso
Родовий
*ka, *koga, *kogo, *kova, *kovo
*či
*čьtogo
*cьsogo
Давальний
*komu
*čemu
*čьtomu
*čьsomu
Знахідний
*kъ
*čь
*čьto
*čьso
Орудний
*cěmь
*čimь
*čьtěmь
*čьsěmь
Місцевий
*cě, *komь
*čemь
*čьtоmь
*čьsomь
Джерела
С.П. Бевзенко, А.П. Грищегко, Т.Б. Лукінова, В.В. Німчук, В.М. Русанівський, С.П. Самійленко. Історія української мови. Морфологія. — Київ : Наукова думка, 1978. — С. 129-137.
М.А. Жовтобрюх, С.П. Самійленко, О.Т. Волох, І.І. Слинько. Історична граматика української мови. — Київ : Вища школа, 1980. — С. 152-158.
