Увійшов до сотні найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time[8][9], один із 25 найвпливовіших українських військових 2022 року від НВ[10].
Життєпис
Народився 8 липня 1973 року в місті Новограді-Волинському (нині — м. Звягель) в сім'ї робітників, в якій мати працювала на залізничному вокзалі міста Новоград-Волинський, а батько — на заводі[11]. З дитинства мріяв стати військовим. У 1989 році закінчив міську школу № 9, вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році з відзнакою. Згодом вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. У 1997 році з відзнакою закінчив навчання в інституті, після чого пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.
У пресрелізі видавництва «Вавилонська бібліотека» зазначається, що 2024 року вийшла дебютна книга Валерія Залужного «Моя війна», що стала першою в трилогії[15]. У мемуарах йдеться про події в житті ексголовкома від дитинства до 24 лютого 2022 року. Декілька розділів все-таки присвячені повномасштабній війні Росії проти України. Дві наступні книги матимуть назви «Наша війна» та «Їхня війна»[16].
Російсько-українська війна
У 2014 році закінчив Національний університет оборони України, як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[17].
У липні 2014 року став заступником командира сектора «С», який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали[18].
7 березня 2024 року президент Зеленський погодив Залужного на посаду посла України в Великій Британії[38][36]. 19 квітня Залужний отримав погодження від Британії щодо призначення послом (агреман)[39].
9 березня 2024 року Дзеркало тижня повідомило, що генерал Валерій Залужний після проходження ВЛК був визнаний непридатними для військової служби та знятий з військового обліку[40]. Цього ж дня видання Українська правда повідомило, що, крім Валерія Залужного, аналогічне рішення було прийнято щодо колишнього Начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Шаптали[41]. Валерій Залужний, який мав найвище військове звання в Україні, зможе отримувати оклад за нього в сумі 1 тисячу 762 гривні на місяць[40].
29 березня 2024 року видання ВВС звернуло увагу, що попри оголошення про намір, призначення Валерія Залужного послом у Велику Британію все ще не відбулось.[42]
24 квітня 2024 року Радіо Свобода, з посиланням на інтерв'ю радника Офісу президента Михайла Подоляка в етері телеканалу «Київ», повідомило, що офіційний Лондон погодив кандидатуру Валерія Залужного на посаду посла України в Великобританії і «це питання вже тижнів»[43][44].
8 травня звільнений з військової служби за станом здоров'я з правом носіння військової форми[45][46].
9 травня призначений послом України у Великій Британії[47][48]. 8 червня 2024 року міністр закордонних справ УкраїниДмитро Кулеба в інтерв'ю агентству Укрінформ повідомив, шо підготовка Валерія Залужного до дипломатичної роботи послом у Великобританії перебуває на фінішній прямій.[49][50] Почав роботу послом 11 липня 2024 року[51].
13 листопада 2024 року Валерій Залужний як український посол в Сполученому королівстві заявив, що Україна веде перемовини з британським урядом про щорічне навчання у Великій Британії 5-7 тисяч українських студентів для підготовки кадрів для державного сектору. З його слів, така підготовка є важливою для проведення протягом наступних 20 років в Україні справжніх європейських стандартів держслужби та покращення взаємодії між бізнесом і державою[52].
20 грудня 2024 року у івано-франківському видавництві «Вавилонська бібліотека» вийшла друком книга Валерія Залужного «Моя війна»[53].
Його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів[57].
Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили в радянській армії та не вчилися у її навчальних закладах[58][59], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою[60]. Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик[58]. Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи[61].
Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав[62]:
Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби.
— Валерій Залужний після призначення на посаду Головнокомандувача. 31 липня 2021.
14 жовтня 2022 року Україна відзначила «День захисників і захисниць України», як повідомляє Укрінформ, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний привітав захисників і захисниць зі святом і відзначив, що українці у лютому 2022 року витримали потужний ворожий удар і поховали міф про непереможність російської армії. Він сказав:
А тепер ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо не зупинить нас. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас.
Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний. Хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам'ятаємо усіх — і полеглих, і живих.
У квітні 2022 року видання Politico назвало Залужного «Залізним генералом», ця характеристика закріпилась за ним надалі. Видання також назвало його новим поколінням українських офіцерів, яке замінило радянську школу[67].
13 жовтня 2022 року журнал Time помістив портрет Валерія Залужного на обкладинці та відніс до 100 найвпливовіших людей планети[67].
Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги
У жовтні 2022 року соціологічна група «Рейтинг», в межах проєкту «Народний ТОП», оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце «Народного ТОПу», набравши 7,7 % голосів опитаних[69].
Нагороди та відзнаки
Українські
Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (8 лютого 2024) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[70];
Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі[71];
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (12 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[72];
Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (26 липня 2023) — за визначні особисті заслуги в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зміцненні обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, виявлені честь і доблесть[73];
Офіцерський хрест Ордену Хреста Витязя (6 липня 2023, Литва) — за надзвичайну мужність, стійкість і вірність обов'язку у боротьбі з найбільшим агресором 21 століття, терористичною Росією[79][80].
Особисте життя
Дружина Олена, родина має дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша планує стати лікарем[81].
Праці Валерія Залужного
Залужний В. Ф. Сучасний стан дослідження дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних Сил України. Європейські орієнтири розвитку України в умовах війни та глобальних викликів ХХІ століття: синергія наукових, освітніх та технологічних рішень : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.- практ. конф. (м. Одеса, 19 травня 2023 р.) / за заг. ред. С. В. Ківалова. Одеса: Видавництво «Юридика», 2023. Т. 2. C. 11—14.
Залужний В. Моя війна. Івано-Франківськ: Вавилонська бібліотека, 2024. 248 с.
столиця, рішенням Київради, висловила свою шану та повагу і нагородила званням «Почесний громадянин Києва» двох людей, які є справжніми моральними авторитетами для киян і всіх українців, — Ліну Костенко та Валерія Залужного.
Причиною відзначення Валерія Залужного стали «його особисті заслуги під час оборони столиці та в захисті державного суверенітету і свободи України.»[89][88]
Згідно з інтерв'ю для The Washington Post, у 2019 році Залужного затримали в аеропорту Брюсселя, куди він прибув для участі в саміті НАТО. Приводом стало оголошення його в міжнародний розшук на запит Російської Федерації. Під час затримання представниками Інтерполу він встиг зателефонувати послу України в НАТО, який згодом владнав ситуацію[90][91].
15 листопада 2022 року Залужний отримав $1 млн спадку від Григорія Степанця. 5 січня 2023 року він переказав всі отримані гроші на спецрахунок[92]. НБУ для збору потреб Збройних Сил України[93][94][95].
.jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
