Зацепіна Зінаїда Іллівна

Зацепіна Зінаїда Іллівна
Зацепіна Зінаїда Іллівна
Народження	10 (23) жовтня 1913 ; Нова Калитва, Розсошанський район
Смерть	9 березня 1986 (72 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Пензенське художнє училищеd (1939) і Київський державний художній інститут (1948)
Вчитель	Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Єлева Костянтин Миколайович, Фомін Олександр Іванович, Кричевський Федір Григорович, Шовкуненко Олексій Олексійович, Трохименко Карпо Дем'янович, Грабар Ігор Емануїлович, Герасимов Сергій Васильовичd, Покаржевський Петро Дмитровичd і Штільман Ілля Нісонович
Діяльність	художниця
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Сулименко Петро Степанович

Зінаїда Іллівна Заце́піна (нар. 23 жовтня 1913, Нова Калитва — пом. 9 березня 1986, Київ) — українська радянська художниця; член Спілки радянських художників України з 1951 року. Дружина живописця Петра Сулименка, мати художника Олександра Сулименка.

Біографія

Народилася 10 [23] жовтня 1913(19131023) року в слободі Новій Калитві (нині село Розсошанського району Воронезької області, Росія). Упродовж 1933—1936 років навчалася у Тамбовському художньо-педагогічному технікумі, а з 1937 по 1939 рік — у Пензенському художньому училищі у Івана Горюшкіна-Сорокопудова. Одночасно у 1938—1939 роках викладала в середній школі в Пензі.

1939 року стала студенткою Київського державного художнього інституту. Її викладачами зокрема були Федір Кричевський, Карпо Трохименко, Олексій Шовкуненко, Олександр Фомін^[1]. Одночасно у 1940—1941 роках викладала в середній школі в Києві.

Під час німецько-радянської війни у 1941—1942 роках викладала в середній школі в Краснодарі. Згодом продовжила навчання в евакуації в Українському відділенні Об'єднаного художнього інституту Всеросійської академії мистецтв — спочатку у Самарканді, потім у Загорську під Москвою. Навчання проводили художники Ігор Грабар, Сергій Герасимов, Петро Покаржевський, Ілля Штільман, Костянтин Єлева. У 1944 році повернулася з евакуації до Києва і 1948 року закінчила Київський художній інститут. Дипломна робота — картина «У дитячому садку» (керівник Олексій Шовкуненко)^[1].

Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10а, квартира № 19. Померла в Києві 9 березня 1986 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису, створювала жанрові полотна, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

«Пенджикентська вулиця. Самарканд» (1943);
«На Дніпрі» (1951; Полтавський художній музей);
«Берег в Алупці» (1955);
«Ранок на морі» (1956; Сімферопольський художній музей);
«Троянди» (1957; Миколаївський художній музей);
«Веселі діти» (1957);
«Білі троянди» (1958);
«У святковий ранок» (1959);
«На березі моря» (1960);
«Сашко» (1961);
«Севастополь, місце де були розстріляні матроси «Очакова»» (1961);
«Золоте дитинство» (1963; Луганський краєзнавчий музей);
«Далеко від Батьківщини» (1964; Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка);
«Телята» (1965);
«Тиша» (1967);
«На фермі» (1967; Одеський художній музей);
«Натюрморт» (1968);
«Двоє» (1968);
«Казантип. Стежка над морем» (1969);
«У Голосіївському парку» (1969);
«Ранок» («Онук», 1969);
«Люба» (1970);
«Мати» (1970);
«Церква святого Миколи» (1971);
«Подруги» (1971);
«Дівчина» (1971);
«Сонячний зайчик» (1972);
«Студентка» (1972);
«У водолікарні» (1973);
«Солдатка» (1973);
«Ганночка» (1974);
«Квітучі яблуні» (1974);
«Золоте дитинство» (1974);
«Веселі хлопці» (1974);
«В індійському одязі» (1974);
«Портрет художниці Катерини Івашиніної» (1974, темпера);
«Під чистим небом» (1975);
«Натюрморт із лунником» (1977);
«Дельфініум» (1978);
«Натюрморт із хурмою» (1981);
«Бузок» (1982);
«Пам'ять» (1983).

Ілюструвала книгу «У дружній Індії» Н. К. Кириченко (Київ, 1957).

Брала участь у республіканських та зарубіжних мистецьких виставках з 1949 року. У 1959 році її роботи експопувалися в Індії. Персональні виставки відбулисяу Києві у 1977 році, Пензі у 1979 році.