Золоте правило моралі

Золоте правило моралі — максима з приблизним формулюванням:

Якщо хочете, щоб люди вчиняли так відносно вас – то і ви чиніть так відносно них

• Ставтеся до інших так, як ви б хотіли, щоб інші ставилися до вас (позитивна або директивна форма)
• Не ставтеся до інших так , як ви б не хотіли, щоб ставилися до вас (негативна або заборонна форма)
• Чого бажаєш іншим, бажаєш і собі (співчутлива або чуйна форма)

Концепція правила характерна для більшості релігій, однак сам термін «золоте правило моралі» у стародавніх текстах не зустрічається й виник пізніше.

Перші згадки про золоте правило моралі датуються серединою 1 тисячоліття до н. е. Це правило зустрічається в «Махабхараті» (найстаріші незавершені списки якої датуються 400 р. до н. е.), у висловлюваннях Будди (не раніше VII ст до н. е. і не пізн. V ст. до н. е.), в «Одіссеї» Гомера і «Історії» Геродота.

Конфуцій (прибл. 551 — прибл. 479 до н. е.) вчив «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі»^[1].

У Біблії золоте правило моралі згадується двічі в Євангелії при викладі Нагірної проповіді (Лк 6:31^[2]; Мт 7:12^[3]) та в апокрифічній книзі Товита (Тов. 4:15^[4]), та бере початок у Пятикнижжі Мойсея: «Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!» (Лев. 19:18).

Як прояв деякого загально-філософського і морального закону, золоте правило в різних культурах може мати різні види. Вченими і філософами були зроблені спроби класифікувати форми золотого правила за етичними або соціальними ознаками.

Мислитель 17 ст. Християн Томазій виділяє три форми «золотого правила», розмежовуючи сфери права, політики і моралі, називаючи їх відповідно принципами права (justum), пристойності (decorum) і поваги (honestum):

• принцип права вимагає, щоб людина не робила нікому іншому того, чого вона не бажає, щоб інший зробив йому;
• принцип пристойності полягає в тому, щоб робити іншому те, чого він бажає, щоб інший зробив йому;
• принцип поваги передбачає, щоб людина діяла так, як вона хотіла би, щоб ставилися інші.

Можна помітити два аспекти правила:

• негативний (який заперечує зло) «не роби…»;
• позитивний (який стверджує добро) «роби…».

Західнонімецький професор XX століття Г. Райнер також виділяє три формулювання «золотого правила» (що перегукуються з трактуваннями Християна Томазія):

• правило вчування (Ein-fuhlungsregel): «(не) роби іншому те, чого (не) бажаєш собі»;
• правило автономності (Autonomieregel): «(не) роби сам те, що ти знаходиш (не) похвальним в іншому»;
• принцип взаємності (Gegenseitigkeitsregel): «як ви (не) хочете, щоб стосовно вас чинили люди, (не) чиніть так само і ви стосовно них».

Хоча в творах Аристотеля в чистому вигляді золоте правило не зустрічається, в його етиці є багато співзвучних суджень, наприклад на питання: «Як поводитися з друзями?», Аристотель відповідає: «Так, як хотілося б, щоб вони вели себе з вами».

В тій чи іншій формі зустрічається у Фалеса Милетського, Гесіода, Сократа, Платона, Аристотеля и Сенеки.

У П'ятикнижжі : «Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!» (Лев. 19:18).

Цю заповідь юдейські мудреці вважають основною заповіддю юдаїзму.

Згідно відомій притчі юдеїв, один язичник, який вирішив вивчати Тору, прийшов до Шаммая (50 до н. э. — 30, він і Гіллель^[ru] (вавилонський) були двома провідними рабинами свого часу) і сказав йому: «Я навернуся в юдаїзм, якщо ти розкажеш мені всю Тору, поки я стою на одній нозі». Шаммай прогнав його прутом. Коли ж цей чоловік прийшов до Гіллеля^[ru], той навернув його в юдаїзм, промовивши золоте правило: «Не роби сусідові того, що ненависно тобі: у цьому вся Тора. Решта — пояснення. Тепер іди і вчися».

У Новому Заповіті заповідь неодноразово повторювалася Ісусом Христом.

• В Євангелії від Матвія: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви з ними, бо в цьому Закон і Пророки» (Мф. 7:12), «люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 19:18-20), «Ісус сказав йому: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всією думкою твоєю: це є перша і найбільша заповідь; А друга однакова з нею: Люби свого ближнього твого, як самого себе; На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки» (Мф. 22:38-40)
• В Євангелії від Марка: «любити ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!» (Мк. 12:32-34).
• В Євангелії від Луки: «І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними» (Лк. 6:31).

Також це правило неодноразово повторювали Апостоли Ісуса Христа.

• У Посланні до Римлян апостола Павла: «Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідчи неправдиво, Не пожадай [чужого] і інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе» (Рим. 13:8-10).
• У Посланні до галатів апостола Павла: «весь закон в одному слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе» (Гал. 5:13-15).
• У Посланні Якова: «Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби ближнього твого, як себе самого» (Як. 2:7-9).
• У Діяннях Апостолів: «Бо вгодно Святому Духові і нам не накладати на вас ніякого тягару, крім цього необхідного: стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, і блуду, і не робити іншим того, чого собі не хочете. Дотримуючись, ви зробите добре. Будьте здорові» (Діян. 15:28-29).

Блаженний Августин писав про золоте правило в «Сповіді» в 1-ій книзі (гл. 18) у негативній трактуванні: «І, звичайно, знання граматики живе не глибше в серце, ніж відображена в ньому свідомість, що ти робиш іншому те, чого сам терпіти не побажаєш».

1233 року Папа Григорій IX в листі до французького єпископа вказував: «Християнам слід ставитися до юдеїв так само, як вони хотіли б, щоб ставилися до них самих в язичницьких землях» (Est autem Judæis a Christianis exhibenda benignitas quam Christianis in Paganismo existentibus cupimus exhiberi).

У Корані золоте правило не зустрічається, але воно є одночасно в позитивному і негативному трактуванні в «Сунні» як один з висловів Мухаммеда, який так учив вищому принципу віри: «Робіть всім людям те, що ви хотіли б, щоб вам робили люди, і Не робіть іншим того, чого ви не хотіли б собі».

Перед Битвою на Курукшетрі, про яку розповідається в «Махабхараті», і яка сталася пізніше 1000 рр. до н. е., Видура повчає свого брата царя Дхрітараштри: «Нехай [людина] не завдає іншому того, що неприємно йому самому. Така коротенька дхарма — інше виникає від бажання».

В Упанішадах виникає нова ідея про відсутність відмі́ни між кінцевим і вічним, що виражена в так званій упадішадскій формулі єдності: tat tvam asi, тобто «Це є ти!». Ця ж формула Tat — tvam — asi може бути витлумачена в вигляді золотого правила як бажання побачити себе в іншій людині.

У Конфуція золоте правило сформульовано в його «Бесідах і судженнях». Конфуцій вчив «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі».

Учень Цзи-гун запитав: «Чи можна все життя керуватися одним словом?» Учитель відповів: «Це слово — взаємність. Не роби іншим того, чого не бажаєш собі» (子貢問曰："有一言而可以終身行之者乎？"子曰："其恕乎！己所不欲，勿施於人。Вэй Лін Гун, 24). Інакше це питання-відповідь звучить як: «Чи є одне слово, за яким можна діяти все життя? Майстер сказав: Любов до ближнього. Чого ти не бажаєш собі, не роби іншому».

• М. Надольний. Мета і засоби // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 371. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• «Золоте правило моральності» [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2

Це незавершена стаття з етики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про юдаїзм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.