Золотий м'яч 1997 року — 42-ге щорічне вручення нагороди найкращому футболісту європейського клубу (незалежно від національності), за підсумками опитування від журналу «Франс Футбол».
Процедура голосування
Починаючи з 1995 року в число претендентів на «Золотий м'яч» входили, не тільки представники Європи, але й інших континентів, які виступали у європейських чемпіонатах. Перед проведенням опитування журналістами «Франс Футбол» був складений попередній список із 50 претендентів на нагороду.
Від України анкету заповнював журналіст газети «Команда» Овдій Піналов.
Кожен із членів журі обирав п'ятьох футболістів, які, на його думку, є найкращими гравцями Європи. За перше місце нараховували 5 очок, за друге — чотири, за третє — три, за четверте — два, за п'яте — одне очко. Переможець максимально міг отримати 255 очок.
Результати голосування були опубліковані 23 грудня 1997 року в журналі France Football (№ 2698).
47 з 51 респондента включили Роналду в свої анкети, 38 з них на перше місце. Лише представники Шотландії, Уельсу, Словаччини та Молдови не «помітили» бразильця[4].
Роналдо переміг з рекордним показником за кількістю набраних очок — 222, але за показником можливої кількості очок — 87,06 % (222 із 255) його результат був лише 16-м на той час в історію проведення опитувань. Рекордсменом за відсотковим показником залишався Мішель Платіні, який у 1984 році набрав 98,46 % можливої кількості очок (128 зі 130).
Роналду став першим представником Бразилії та Південної Америки (не враховуючи оріунді та гравців, які отримали громадянство однієї із країн Європи), який виграв «Золотий м'яч». Лідерами за кількістю трофеїв залишалися Німеччина та Нідерланди - по 7, у Франції було 5 нагород, Англії та Італії — по 4, в Іспанії та СРСР — по 3 нагороди.
Лідером за кількістю футболістів, які фігурували в опитуваннях щотижневика «Франс Футбол» був «Ювентус» — 34 гравці, мадридський «Реал» представляли 30 гравців, «Барселону» — 25, «Мілан» — 22, «Манчестер Юнайтед» — 21, «Аякс» — 18, «Інтернаціонале» — 17, «Кельн», «Баварію» та «Ліверпуль» — по 13, київське «Динамо» та марсельський «Олімпік» — по 12, «Бенфіку» — по 11, «Андерлехт» та «Црвену Звезду» — по 10 футболістів.
Вперше в опитуваннях були згадані футболісти 2 клубів — «Удінезе» та «Русенборга». Загальна кількість клубів чиї представники потрапляли в загальний залік опитувань досягла 180.
Загалом 539 згаданих в анкетах гравців за історію проведення опитування представляли 39 країн. Лідерами за кількістю таких футболістів були Німеччина — 51, Англія та Італія — по 47 гравців. У десятку лідерів також входили Франція — 38, Іспанія — 32, Нідерланди та СРСР — по 29, Югославія — 24, Швеція — 21, Португалія — 19 гравців.
Франц Бекенбауер також залишався лідером за кількістю потраплянь у 10-ку найкращих — 11 разів, за ним йшли Мішель Платіні та Йоган Кройф — по 9, Еусебіу, Джанні Рівера та Герд Мюллер — по 8, Боббі Чарлтон та Карл-Гайнц Румменігге — по 7 разів. Найбільше потраплять у чільну десятку серед діючих на той час футболістів мав Юрген Клінсманн — 6.
↑Після перегляду голосів кожного респондента виявилося, що місця в анкеті від Шотландії підрахували у зворотному порядку (1-ше місце зарахували як 5-те, 2-ге як 4-те і т.д). У результаті «Франс Футбол» опублікував результати підрахунку з невірними даними щодо чотирьох футболістів, зокрема: Предрага Міятовича — 72 очки, Денніса Бергкампа — 53 очки, Юргена Колера — 17 очок та Фернандо Єрро — 8 очок.
↑Газета «Команда» № 229 (2821), 7 грудня 2007 року(рос.)
↑Газета «Команда» № 148 (407), 24 грудня 1997 року(рос.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
