Йоахім Потоцький (підчаший)

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (березень 2019)

Йоахім Кароль Потоцький
Joachim Potocki
Псевдо	Йоахім Потоцький
Народився	1725 або 1710  Теребовля, Галицька земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита, Республіка Польща або Тшебова, Ґміна Добжиця, Плешевський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Помер	травень 1791 Мурафа, Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита, Республіка Польща
Поховання	Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
Підданство	Республіка Обидвох Націй
Діяльність	воєначальник, державний діяч, меценат
Членство	Барська конфедерація
Посада	підчаший литовський
Військове звання	ротмістр
Конфесія	католик
Рід	Потоцькі
Батько	Ян Потоцький
Мати	Констанція з Собєських
Родичі	Павел Потоцький (дід),Теодор Потоцький (брат), Міхал Францішек Потоцький (стрий)
Брати, сестри	Теодор Потоцький
У шлюбі з	Тереза з Сапєгів, Анна Саломея з Ґрохольських
Діти	Кристина, Йоанна
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Йоахім Кароль Потоцький гербу Золота Пилява (пол. Joachim Karol Potocki; 1710 або 1725 — 1791^[1]/перед^[2] 1796) — польський шляхтич, воєначальник, державний діяч, генеральний регіментар Барської конфедерації.

Про народження Йоахіма Потоцького майже нічого невідомо. Науковці й досі не можуть визначити його дату народження. Він міг народитися або 1710, або 1725 року.

24 квітня 1768 р. Йоахім Потоцький в Підгайцях закликав галицьку шляхту «обдумувати рятунок віри і вітчизни», 26 квітня утворено конфедерацію Галицької землі на чолі з маршалком Мар'яном Потоцьким (черкаський, грабовецький староста, молодший брат Евстахія). Тут зробив свою головну штаб-квартиру, отримав титул маршалка воєводств Брацлавського, Київського, Руського, Волинського, Подільського, Чернігівського, й став генеральним регіментарем. Наприкінці квітня біля Бучача опанував кінний регімент гетьмана Вацлава Пйотра Жевуського, а на початку травня у Бережанах забрав декілька гармат(точна кількість невідома), багато амуніції та надвірну піхоту Августа Чарторийського. 11 травня під Підгайцями атакував частину російського війська (командир — полковник Вайсман), що складалося з 400 вершників, однак зазнав поразки. Перебрався до Городенки, потім на Буковину. Росіяни захопили його маєтки, потім жорстоко пограбували і знищили. 22 травня 1768 р. очолював військо, яке складалося з 400 вояк, здійснивши напад на Снятин.^[3]

У 1750 році продав Еліяшівку з прилеглими селами (Брацлавщина), 1761 р. продав Городище (Луцький повіт Волинського воєводства). У березні-квітні 1773 р. в Мюнхені врегульовував маєткові справи з Іґнацієм (старостою канівським) та Пйотром (старостою щирецьким, зятем) Потоцькими. На початку 1779 року повернувся додому. Після відставки з посади литовського підчашого присвятив себе родині. В основному проживав на території Мурафі Брацлавського воєводства (мав місто і 8 фільварків, які отримав 1758 року від стрия Міхала Францішека — старости теребовлянського). 1787 р. австрійський уряд надав йому маєтки старостинські в любуські, освєнцимські, городельські замість солеварень у Дунаєві та Болехові (Львівська земля). Після смерті 10 лютого 1790 року подільського воєводи Яна Якуба Замойського, Йоахім Потоцький безуспішно намагався очолити цю посаду.^[4] Влітку 1763 р. останнім з поляків з рук короля Августа III отримав орден Білого Орла.^[3]

21 лютого 1791 р. склав заповіт, за яким Мурафу записав дружині Анні. Помер у травні 1791 р. в Мурафі, був похований у костелі домініканів у Мурафі в підготовленому за життя склепі.^[5]

• Після Миколи Василя Потоцького став дідичем Городенки^[6] 1780 року, як дідич підтвердив міські права Будзанова^[7].
• 62 000 золотих на своїх маєтностях Городенці та околицях для діяльности семінарії дієцезіяльної при кляшторі (монастирі) оо. Місіонарів у Городенці.^[8]
• Кошти на виготовлення органу для костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Теребовлі львівськими майстрами Стефаном Уніцьким, Францішеком Енджеєвським у 1759 році,^[9] ймовірно, кошти для виготовлення другого годинника для костелу в 1750 році^[10].

31 жовтня 1769 р. в Бялій став коронним генеральним регіментарем.^[11] Підчаший литовський з 3 лютого 1763 p.^[3] по 1780 р., шеф кінного реґіменту імени королеви Ядвиги, староста ґжибовський, теребовельський (став 1758 р. за консенсом короля після стрийка Міхала Францішека^[1]).^[12]

Був двічі одружений. Перша дружина: донька генерал-майора військ литовських, підскарбія надвірного литовського^[13] Юзефа Францішека Сапеги Тереза (розведена в 1745 році з першим чоловіком — підчашим литовським Геронімом Флоріаном Радзивіллом,^[14] пом. 1777^[15]). Діти:

• Кристина — дружина Францішека Пйотра Потоцького — старости щирецького, шефа реґіменту Потоцьких^[16]
• Йоанна — дружина дідича Бучача Яна Потоцького. Обидві доньки стали дружинами синів львівського каштеляна Юзефа Потоцького^{[джерело?]}.

Друга дружина — Анна Саломея з Ґрохольських (донька брацлавського воєводи Марціна Ґрохольського,^[17]). Дітей не мали.^[12] Молодша приблизно на 50 років, разом з нею 19 травня 1787 p. вітав у Тульчині короля, який повертався з Канева^[15]).

• Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klaszto OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 360—370. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
• Krasny P., Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii i dawny klasztor Misjonarzy w Horodence // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 18. — 508 s., 806 il. — S. 78—83. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
• Szczygielski W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791) [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 50—57. (пол.)

• Joachim Karol Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 7.114.165) [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)