Йоганн Герман Шейн
Йоганн Герман Шейн[4], правильніше Шайн (нім. Johann Hermann Schein; 20 січня 1586, Грюнхайн (нині Грюнгайн-Баєрфельд), Саксонія — 19 листопада 1630, Лейпциг) — німецький композитор і капельмейстер. Йоганн Герман Шейн — один з найбільш значних (поряд з С. Шейомдт і Г. Шютцем, так звані «три Ш») композиторів раннього німецького бароко. БіографіяЗ 1599 року співочий придворної капели в Дрездені, де його вчителем музики був придворний капельмейстер нідерландського походження Рогір Міхаель (Rogier Michael). У 1603-07 жив у відомій гімназії Шульпфорта (поблизу Наумбурга), де продовжив навчання музиці у Бартоломея Шера (Scheer) і Мартіна Рота (Roth). У 1607 повернувся в Дрезден, в 1608 вступив на юридичний факультет Лейпцизького університету. Будучи студентом-юристом в 1609 опублікував свій перший твір — збірник світської вокальної музики «Venus Kräntzlein» («Маленький вінок Венери»). У 1612 закінчив Лейпцизький університет. У 1615-16 в Веймарі — капельмейстер при дворі герцога саксен-веймарського Йоганна Ернста. З 1616 року до кінця життя — кантор лейпцизької церкви Святого Томи (в обов'язки Шейна входило також викладання латини і співу в Томасшуле) і керівник міської музики (Musikdirektor) Лейпцига. Близько 1626 року здоров'я Шейна різко погіршилось (страждав від туберкульозу, каменів в нирках та ін. хвороб). Дві поїздки на курорт в Карлсбад не допомогли, і в 1630 році у віці 44 років Шейн помер. ТворчістьУ першій половині XVII століття в Німеччині високо шанували «трьох великих Ш» — Г. Шютца, Шейна і С. Шейдта[5]. Основні твори Шейна в області духовної музики — 4-голосні обробки протестантських хоралів («Cantional», 1627), духовні концерти (2 збірки «Opella nova»[6], 1618 і 1626; в першому хорові, у другому — хорові і сольні) і мотети (збірник «Cymbalum Sionium sive cantiones sacrae»[7], 1615). Як і Шютц, Шейн багато писав в італійському стилі, наприклад, триголосні віланелли в трьох збірках під назвою «Невибаглива музика» («Musica boscareccia»[8]; 1621, тисяча шістсот двадцять шість, 1628), мадригали в збірнику «Вівчарські розваги» ("Diletti pastorali. Hirten Lust ", 1624). При цьому «італійські» віланелли і мадригали Шейна написані не на італійські, а на німецькі (в тому числі, біблійні) тексти. Гумористичний характер носить збірник Шейна «Студентський бенкет» («Studenten-Schmauß»[9], 1626). Видання складається з п'яти застільних пісень, деякі з яких виходять за рамки «чистої» розважальності (як «Frischauf, ihr Klosterbrüder mein» — «Освіжіться, брати мої»). Зразок «високого» стилю Шейна — збірник духовних мадригалів «Ізраїльське джерело» («Israelis Brünnlein», альтернативна авторська назва — італ. Fontana d'Israel; всього 26 п'єс), виданий в Лейпцигу в 1623 році. Крім старозавітних цитат (Псалтир, Притчі Соломонові, Ісая, Буття, Екклезіаст та ін.), які склали більшість виспівували текстів, Шейн поклав на музику один фрагмент з Апокаліпсису і два римованих вірші невідомого автора — імовірно власного виробництва[10]. До партії basso continuo Шейн написав звернення: «до всіх знавців і любителів музики», з яких випливає, що мадригали зі збірки використовувалися в житті міста як «музика на випадок» — вони пристосовувалися до таких подій як весілля, похорон, вибори міської ради, присудження почесного звання і т. ін. Всі п'єси написані «в італійській мадригальній манері» («auff Italian-madrigalische Manier») на п'ять голосів — за винятком останньої, написаної на шість голосів. «Італійська манера» очевидна у використанні типових для пізнього італійського мадригалу риторичних фігур і вишуканої хроматичної гармонії — і то відзначається, наприклад, в «Da Jakob vollendet hatte» (№ 10) і «Die mit Tränen säen» (№ 3). Як можливу стильову модель Шейн розглядається перш за все К. Монтеверді[11]. Цікаво, що (на відміну від Шютц) Шейн ніколи не був в Італії і не брав уроки у італійських майстрів. Шейн охоче писав також світську інструментальну музику як, наприклад, 20 сюїт в збірнику «Музичне бенкет» («Banchetto musicale», 1617). Він також рекомендував свої вокальні твори для альтернативного виконання силами інструментального ансамблю. Видання творів
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
