Казарін Павло Володимирович

Казарін Павло Володимирович

Павло Казарін (2024 рік)
Народився3 грудня 1983(1983-12-03) (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сімферополь, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьжурналіст, радіоведучий, публіцист, телеведучий Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика[1], публіцистика[1] і засіб масової інформації[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоКазарін Володимир Павлович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Павло Володимирович Казарін (нар. 3 грудня 1983, Сімферополь, Кримська область, Українська РСР) — український журналіст[2], публіцист, теле- i радіоведучий.

Життєпис

Батько — Володимир Павлович Казарін (1952), професор, викладач російської літератури, що переїхав з дружиною з м. Владивостока до м. Сімферополя. Мати — Серафіма Казаріна (1953), за освітою — біохімік.

2006 року закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського за спеціальністю «російська мова та література» і здобув кваліфікацію магістра філології.

З 2004 року працює в медіа. Працював в Криму на ДТРК «Крим»[3], ТРК «Чорноморська» та «Транс-М-Радіо». З 2012 до 2014 року мешкав та працював у Москві. Співпрацював з виданнями «Slon.ru», «Нова газета» та Московський центр Карнегі[4][5]. Після анексії кримського півострова – звільнився та повернувся в Крим до батьків. Переїхав в Київ в жовтні 2014 року.

Наприкінці березня 2014 року, після окупації Криму Росією, отримав в Сімферополі паспорт громадянина Російської Федерації. Як пояснював сам Казарін [1] цей крок був пов’язаний з тим, що він планував залишитись поруч з батьками і заради цього був готовий отримати окупаційні документи. Його батько Володимир Казарін також отримав російське громадянство аби працювати у так званому «Кримському федеральному університеті»: невизнаному в світі виші, який фінансується окупаційною владою РФ[6].

В січні 2020 року він подав заявку в російське консульство на вихід з громадянства. Незадовго до призначеного візита в консульство проросійский блогер Анатолій Шарій (в лютому 2021 року оголошений в розшук по підозрі в державній зраді) опублікував в мережі фото документів. У січні 2021 року Казарін завершив процедуру виходу з російського громадянства та позбувся російського паспорту[7][8][9].

З лютого 2015 по лютий 2022-го працював ведучим ранкового ефіру на телеканалі ICTV (проект «Ранок у Великому Місті»).

З березня 2017 по лютий 2022-го – був автором та ведучим проєкта «Грані правди» на телеканалі «24».

З березня 2019 по лютий 2022-го – був співведучим (разом з Мирославою Барчук) суспільно-політичного ток-шоу «Зворотний відлік» на суспільному телебаченні UA: Перший.

З серпня 2020 по лютий 2022-го – був співведучим (разом з Юрієм Мацарським) програми «Подвійні стандарти» на Радіо NV.

Також регулярно писав тексти на суспільно-політичні теми для видань «Радіо „Свобода“», «Українська правда», «NV», «Liga.net».

В жовтні 2021 року видав книжку «Дикий Захід Східної Європи» - публіцистичну збірку, присвячену змінам, які відбулися з Україною після анексії Криму та російського вторгнення на Донбас. Як позначає сам Казарін – ця книжка зокрема про те, як набувається ідентичність.

«Ідентичність визначається сумою подій, що трапились у нашому житті. А ще – тими, що не трапились. Я не знаю, яким би я був, якби не анексія Криму. Саме вона перезавантажила мене - змусивши шукати відповіді на питання, які я раніше міг ігнорувати. Але в чиємусь житті анексії  Криму могло і не статися. Бо далеко. Бо без вуличних боїв. Бо було не до того. Когось змінила АТО. Одні воювали, інші волонтерили, треті ставали переселенцями. Але хтось міг і не помітити першої фази війни. Тому що її було локалізовано на сході – і з нею можна було не перетинатися. Я писав "Дикий Захід Східної Європи" саме про це. Про те, як змінюються люди. Про те, як змінюється ідентичність. Фактично, це мій власний маршрутний лист. Мої власні відповіді, які я шукав та знаходив у цьому процесі.» [2]

В 2022 році «Дикий Захід Східної Європи» отримала премію Книга року BBC в номінації «Есеїстика». Також вийшли переклади книжки польскою, англійською та німецькою мовами.

25 лютого 2022 року з початком вторгнення Росії в Україну добровільно вступив до лав Збройних сил України. Учасник бойових дій. Сержант. [3]

Погляди

Виступав на захист ув'язненого у Російській Федерації українського режисера Олега Сенцова[10]

Нагороди та відзнаки

Примітки

  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. 13-й семінар «Відповідальне лідерство». Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
  3. Владимир Казарин: «Свой роман с Севастополем я пишу уже не один десяток лет». Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 24 серпня 2018.
  4. Павел Казарин. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  5. Павел Казарин\. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.
  6. Ильченко, Сергей (17 серпня 2017). Пристрасті навколо Таврійського університету. Або як ректор ВНЗ Казарін став "шпигуном". Lb.Ua (російською) .
  7. Журналісту Казаріну нарешті вдалося позбутися громадянства РФ. Українська правда. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 11 лютого 2021.
  8. Журналісту Казаріну вдалося позбутися російського громадянства — документ. nv.ua. 2 лютого 2021.
  9. Журналіст Казарін повідомив про вихід з громадянства РФ. Укрінформ. 2 лютня 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021.
  10. Сенцов против [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.] // Українська Правда, 23.06.2018
  11. У Львові нагородили лауреатів премії «Високі стандарти журналістики-2017». detector.media. 15 грудня 2017. Архів оригіналу за 5 серпня 2019.
  12. Лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе 2020 року став Павло Казарін. PEN Ukraine. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021.
  13. Стало відомо ім’я переможця премії імені Георгія Ґонґадзе у 2020 році. Українська правда. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2021.
  14. Книга року BBC-2022 оголосила переможців. BBC News Україна (укр.). Процитовано 19 грудня 2022.
  15. Лауреатом Премії Шевельова 2022 року став Андрій Павлишин. PEN Ukraine (укр.). Процитовано 19 грудня 2022.
  16. Лідери думок. NV називає 30 українців, чиї висловлювання мають вплив на настрої середнього класу і влади. nv.ua. Процитовано 23 липня 2024.
  17. КАЗАРІНУ Павлу Володимировичу, журналістові, – за проєкт "Публіцистика воєнного часу в інтернет-виданні "Українська правда";

Посилання

[4]

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya