Капиця Андрій Петрович

Андрій Петрович Капиця
Андрій Петрович Капиця
рос. Андрей Петрович Капица
	Файл:Andrey Kapitsa.jpg
Народився	9 липня 1931; Кембридж
Помер	2 серпня 2011 (80 років); Москва
Поховання	Московська область
Країна	СРСР; Росія
Діяльність	географ, геолог, геоморфолог, гляціолог, викладач університету
Alma mater	Московський університет
Галузь	географія, геоморфологія, гляціологія
Заклад	МДУ
Вчене звання	член-кореспондент АН СРСР
Науковий ступінь	доктор географічних наук
Аспіранти, докторанти	Бровко Петро Федорович
Членство	Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Рід	Капиці[d]
Батько	Капиця Петро Леонідович
Мати	Anna Krylovad
Брати, сестри	Капиця Сергій Петрович
Нагороди

Андрі́й Петро́вич Капи́ця (нар. 1931 — пом. 2011) — радянський і російський географ, геоморфолог і гляціолог, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент АН СРСР (згодом — РАН) з 1970 року.

Автор близько 200 наукових і науково-популярних робіт.

Життєпис

Народився в університетському місті Кембриджі (Велика Британія) в родині радянського фізика і лауреата Нобелівської премії Петра Капиці. Молодший брат радянського фізика і телеведучого Сергія Капиці.

У 1953 році закінчив географічний факультет Московського державного університету, після чого працював у лабораторії експериментальної геоморфології того ж факультету.

Учасник чотирьох антарктичних експедицій. У 1967—1969 роках — керівник геофізичної експедиції АН СРСР у Східну Африку.

У 1966—1970 роках очолював географічний факультет МДУ. У 1970 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У 1972 році виступив ініціатором створення у Владивостоці Тихоокеанського інституту географії ДСВ АН СРСР, ставши його першим директором.

У 1977 році через хворобу повертається до Москви. З 1978 року завідувач кафедрою загальної фізичної географії і палеогеографії географічного факультету МДУ (після реорганізації у 1987 році — кафедрою раціонального природокористування). Одночасно, з 1978 по 1990 роки, був заступником Головного вченого секретаря АН СРСР і головою Наукової ради з виставок АН СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Аксиньїнському кладовищі у Підмосков'ї.

Наукова діяльність

У 1958 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Морфологія льодовикового покриву Східної Антарктиди», а у 1968 році — докторську дисертацію на тему «Підлідний рельєф Антарктиди».

Автор наукових праць по динаміці і морфології льодовикового щита Східної Антарктиди.

Після обробки результатів Першої радянської антарктичної експедиції 1955—1957 років висунув гіпотезу про існування величезного підлідного озера під станцією «Восток». Пізніше, у 1996 році, гіпотеза підтвердилася.