Колекціонував українські старожитності[2]. Зібрав значну колекцію зброї, предметів побуту та картин, що експонувалася у 1912 році в Санкт-Петербурзі на виставці «Ломоносов та часи Єлизавети Петрівни» (розграбована в Судаку під час захоплення Кримубільшовиками)[3].
Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав більшовикам ввозити з-за кордону примірники газети «Искра»[3].
Разом з родиною жив у Санкт-Петербурзі. У гості до Капністів приходили найвідоміші містяни, серед них і Федір Шаляпін, який був закоханий у дружину Капніста, Анастасію[5]. Наймолодшій дитині Капніста — Мірочці — Шаляпін давав уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі[5].
«Коли з'явилася «надзвичайка» — було вивішено оголошення: всім дворянам, титулованим особам прийти в ГПУ, інакше розстріл. Коли хтось запитав батька: «Ти підеш?» — він відповів: «Я не боягуз». «Я благаю, тато, не ходи!». Він пішов. А у нас був такий круглий стіл. І ось я пам'ятаю стакан — раптом сам розбився на дрібні шматочки, ніби хтось його вдарив. Пізно ввечері тато повернувся, але наступного дня його забрали. Потім його розстріляли...»[8].
Оригінальний текст (рос.)
«Когда появилась «чрезвычайка» — было вывешено объявление: всем дворянам, титулованным особам прийти в ГПУ, иначе расстрел. Когда кто-то спросил отца: «Ты пойдешь?» — он ответил: «Я не трус». «Я умоляю, папа, не ходи!». Он ушел. А у нас был такой круглый стол. И вот я помню стакан — вдруг сам разбился на мелкие кусочки, как будто кто-то его ударил. Поздно вечером папа вернулся, но на следующий день его забрали. Потом его расстреляли...».
У 1921 році більшовики зруйнували дачу-особняк Капністів[9]. Вдові й дітям графа вдалося уникнути арешту[9]. Згодом син Григорій (у 1930) та наймолодша Мірочка (у 1941) — були репресовані.
У подружжя було п'ятеро дітей: Єлизавета (нар. 1904 — пом. 1921), Василь (нар. 1907[9] — пом. 1926), Григорій (нар. 1908 —пом. 1976[9]), Андрій (нар. 1910 — пом. 1989) та Маріетта, яка стала кіноакторкою (рідні та друзі звали її Мірочка; нар. 1914 —пом. 1993). Єлизавета померла у 1921 році, через два дні після розстрілу батька, від «нервового раптового паралічу»[7]. Василь, за даними «Літературної газети», — потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст[18]. Григорій — з 1922 року працював чорноробом по радгоспах і в лісництвах, з 1925 року, після закінчення школи, — рахівником в екскурсійному бюро, з осені — в дорожньому відділі комунального господарства в Москві[9]. Потім — техніком-топографом в бюро «Волгостроя»[9]. 26 квітня 1930 року — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в Східносибірський край[9]. Пізніше — звільнений, працював топографом[9]. Помер у Ярославлі у 1976 році[9].
Онука Радислава — донька Маріетти. Народилася у 1950 році[15] (пом. 2023), у тюремній лікарні Степлагу, в Казахстані, де Марія Капніст жила на поселенні і працювала у вугільних копальнях. Ім'я дівчинці Марія дала на честь героїні оповідання Максима Горького«Макар Чудра»[19]. Радислава закінчила Харківський політехнічний інститут, працювала на Харківському авіаційному заводі інженером-технологом[19]. Двічі брала шлюб, але прізвище не змінювала[20]. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста. Та п'ятьох онуків (станом на 2021 рік)[20]. Двоє з них — Ярослав Ростиславовича та Ростислав Ростиславовича (останній народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Капніст)[19].
Ось що у 2005 році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:
«Моєму старшому синові Ростиславу 33 роки, у нього двоє дітей. Онуку Ярославу вже 12 років, а молодший, Ростислав, народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Ростиславівни. Він — Ростистав Ростиславович-молодший, як його прадід. Молодший син — Георгій Капніст — творча натура. Йому 20 років, вчиться на 3-му курсі Банківської академії. У нього чудовий стиль письма, може годинами писати наукові роботи. Георгій серйозно вивчає родовід Капністів»[19].
Оригінальний текст (рос.)
«Моему старшему сыну Ростиславу 33 года, у него двое детей. Внуку Ярославу уже 12 лет, а младший, Ростислав, родился 22 марта 1996 года, в день рождения Марии Ростиславовны. Он — Ростистав Ростиславович-младший, как его прадед. Младший сын — Георгий Капнист — творческая натура. Ему 20 лет, учится на 3-м курсе Банковской академии. У него великолепный слог, может часами писать научные работы. Георгий серьезно изучает родословную Капнистов».
У 2021 році Радислава видала книгу спогадів про маму-кіноакторку Марію Капніст (у харківському видавництві «Права людини»[21]).
Образ у мистецтві
Головний герой одного з «Підвальних нарисів» російської письменниціАделаїди Герцик — «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому письменниця описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми[7].
↑ абвгдежиКапніст Р. О., Іваницький О. О.Капніст Ростислав Ростиславович [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
↑Капнист М. Р.В огне непоколебимы [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175.
↑ абвTodesreif[недоступне посилання] // Герцык Аделаида. Стихи Сугдейские. Подвальные очерки. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — С. 136-152. — ISBN 978-5-93015-107-7
↑Капнист М. Р.В огне непоколебимы [Архівовано 2021-12-09 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-176.
↑Актриса Мария Капнист: сборник статей и воспоминаний о жизни и творчестве актрисы Марии Капнист — последней урождённой графини знатного рода / Составители: Алексей Александрович Иваницкий, Радислава Олеговна Капнист; Вступительное слово: Алексей Александрович Иваницкий, Радислава Олеговна Капнист; Под общей редакцией Е.Н. Дербилова. — Харьков: Права людини, 2021. — 479 с.
Капнист М. Р.В огне непоколебимы [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175. (рос.)
Капніст Р. О., Іваницький О. О.Капніст Ростислав Ростиславович [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
Todesreif // Герцык Аделаида. Стихи Сугдейские. Подвальные очерки. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — С. 136-152. — ISBN 978-5-93015-107-7(рос.)
