Карасубазарський трактат
Карасубазáрський трактáт (рос. Карасубазарский трактат), офіційно Ми́рний і сою́зний трактáт між Росі́йською Імпéрією і Хáнством Кри́мським (рос. дореф. Мирный и союзный трактатъ между Россійскою Имперіею и Ханствомъ Крымскимъ[1]) — мирний договір, підписаний у місті Карасубазар (сучасний Білогірськ) у Криму 1 листопада 1772 року між Російською імперією та Кримським ханством[2]. Умови трактату полягали в проголошенні незалежности Криму та укладанні союзу з Росією. 1771 року Кримське ханство у ході російсько-турецької війни було окуповане російською армією на чолі з Василієм Долгоруковим-Кримським. Того ж року до влади в Криму прийшов хан Сахіб II Ґерай. 1772 року між Росією та Кримом розпочалися переговори про укладення мирного договору, який передбачав би незалежність ханства та його союз із Росією. З боку Росії участь у переговорах брав слобідсько-український губернатор Євдоким Щербінін. Влада Кримського ханства не одразу погодилася на укладання такого мирного договору. У відповідь російські війська знищували корінне населення півострова. Підтримку Росії в переговорному процесі надавала частина кримської знаті. 1 листопада 1772 року договір був підписаний у місті Карасубазар (нині — Білогірськ). 29 січня 1773 року імператриця Катерина II ратифікувала трактат. Проте через зловживання російського уряду в Криму диван Кримського ханства розірвав угоду. За умовами договору, Кримське ханство ставало повністю незалежною державою, проте перебувало в союзі з Російською імперією; фортеці Керч та Єні-Кале в Керченській протоці мали перебувати під контролем російської армії; Ногайська та Буджацька орди мають бути переселені до Кубані; при дворі кримського хана мав перебувати «резидуючий міністр» російської імператриці. Умови договору були визнані Османською імперією у 1774 році за Кючук-Кайнарджийським миром. Передумови1768 року Османська імперія, звинувативши Росію в організації нападу козаків під проводом Максима Залізняка на місто Балту, оголосила їй війну[3]. Як васал османів на їхньому боці воювало Кримське ханство. У війні Османська імперія зазнавала тяжких поразок від Росії. Кримське ханство було повністю окуповане Росією. 1771 року кримські беї без участи османського султана обрали ханом Сахіба II Ґерая замість Селіма III[4]. Укладання договоруЗ метою «дотиснути» Сахіба II Ґерая до унезалежнення Криму та союзу з Росією у квітні 1772 року слобідсько-український губернатор Євдоким Щербінін з півторатисячною залогою вирушив до Криму для переговорів[5]. Євдоким Щербінін мав авдієнцію в кримського хана. Він намагався вмовити Сахіба Ґерая погодитися на розміщення в Криму російських військ та флоту. Історик Сергій Соловйов у праці «Історія Росії від найдавніших часів» писав, що Сахіб Ґерай не одразу погодився на такі умови Росії; хан казав російському послові Щербініну[6]:
Оригінальний текст (рос.)
На что вольного человека охранять? У відповідь Євдоким Щербінін казав ханові, що це необхідно для його безпеки у випадку можливої спроби його повалення турецькими військами[6]. Крім того, учасники переговорів з боку Кримського ханства заявляли[6]:
Оригінальний текст (рос.)
Ведь мы вольные, следовательно, можем соглашаться и не соглашаться. Переговори з кримським ханом були важкими[5]. Сторону Росії в кількамісячних переговорах підтримала частина кримської проросійської знаті[7]. ![]() Для того, щоб змусити кримського хана укласти мир, російський полководець генерал-аншеф князь Василій Долгоруков-Кримський 19 вересня 1772 року знищив «татарські скопища, що чинили заворушення». Армія Долгорукова спалювала поселення та страчувала місцеве населення, внаслідок чого кількість корінного населення Криму різко зменшилася[8][9][10]. ![]() Врешті-решт, 1 листопада 1772 року в місті Карасубазар (сучасний Білогірськ), під так званим Суворовським дубом поблизу скелі Ак-Кая[11], було підписано Мирний і союзний трактат між Російською Імперією і Ханством Кримським (рос. дореф. Мирный и союзный трактатъ между Россійскою Имперіею и Ханствомъ Крымскимъ) між Російською імперією та Кримським ханством. За Росію договір підписав генерал-аншеф Євдоким Щербінін, а за Кримське ханство — хан Сахіб II Ґерай.
29 січня 1773 року імператриця Росії Катерина II ратифікувала договір[12]. ЗмістТрактат складався з 14 пунктів.
НаслідкиЧерез дії «Росії, що відбирає в нас землі і поводиться з нами брехливо», диван Кримського ханства розірвав договір з Росією[16][17][18]. У 1774 році було підписано Кючук-Кайнарджийський мирний договір, відповідно до якого Османська імперія визнала де-юре незалежність Кримського ханства, що передбачав Карасубазарський трактат[18]. У 1775 році владу в Криму захопив хан Девлет IV Ґерай, який підтримував Османську імперію. Проте вже у 1777 році у Криму владу захопив хан з проросійською орієнтацією Шагін Ґерай. У 1782 році його скинув з престолу хан Бахадир II, проте у 1783 році Шагін Ґерай повернувся до влади. 1783 року за наказом Катерини II Кримське ханство увійшло до складу Російської імперії як Таврійська область. Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia