Карась Валерій Юрійович

Карась Валерій Юрійович
Карась Валерій Юрійович
Народження	15 березня 1939 ; Сталіно, Українська РСР, СРСР
Смерть	15 лютого 2017 (77 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1962)
Вчитель	Севера Іван Васильович, Скобало Іван Михайлович, Манастирський Вітольд Антонович, Сельський Роман Юліанович і Бєляєв Михайло Веніамінович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Левханян Маріетта Євгенівна
Діти	Карась Євген Валерійович

Валерій Юрійович Кара́сь (нар. 15 березня 1939, Сталіно — пом. 15 лютого 2017, Київ) — український художник монументально-декоративного мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1977 року. Чоловік художниці Марієти Левханян, батько Євгена Карася.

Біографія

Народився 15 березня 1939 року в місті Сталіному (нині Донецьк, Україна). Упродовж 1956—1962 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були зокрема Іван Севера, Іван Скобало, Вітольд Манастирський, Роман Сельський. Дипломна робота — керамічне панно «Львів» (керівник Михайло Бєляєв).

З 1963 року по 1990-ті роки працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. 1995 року став співзаснником «Карась Галерея» у Києві. Помер у Києві 15 лютого 2017 року.

Творчість

Працював у галузі монументального мистецтва, створював вітражі, мозаїки, садово-паркові скульптури, розписи, скульптурні композиції, рельєфи, медалі. Серед робіт:

випалювання «Морське царство» в інтер'єрі київського ресторану «Русалка» (1968);
фонтан з фігурами персонажів творів Миколи Гоголя у Миргороді (1983—1984, у співавторстві з Марієтою Левханян);
вітраж «Історія медицини» у Києві (1988);

мозаїки

«Танок» в інтер'єрі ресторану в казахстанському місті Кентау (1965);
«До знань» в екстер'єрі київської школи (1965);
цикл «Українська народна творчість» на фасаді житлових будинків на розі бульвару Івана Лепсе та проспекту Власа Чубаря у Києві (1967, у співавторстві з Олександром Долотіним та Іваном Аполлоновим)^[1];
«Визначні діячі медицини» на фасаді Київської обласної клінічної лікарні (1989);

рельєфи

«Кобзар Волоче» у Києві (1964);
«Наука» у місті Бердянську на будівлі ПТУ (1969, нержавіюча сталь, чеканка);
«Морські глибини» у місті Генічеську (2010);

композиції

«Етапи великого шляху» у Москві (1972, шамот, теракота; у співавторстві з Марієтою Левханян);
«Декрет про мир» у Москві (1977);
«Земля українська», «Вода дніпровська», «Тріумф Перемоги» (усі — 1975, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ);
«Сюїта замерзання», «Сюїта танення» (обидві — 1987, спорткомплекс «Метеор», Дніпропетровськ);
«Визначні діячі історії» (1990-ті, Будинок культури «Славутич», Київ);