Катуньчик сибірський

? Катуньчик сибірський
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: В'юркові (Fringillidae) Підродина: Щигличні (Carduelinae) Рід: Катуньчик (Leucosticte) Вид: Катуньчик сибірський
Біноміальна назва
Leucosticte arctoa Pallas, 1811
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Leucosticte arctoa Віківиди: Leucosticte arctoa EOL: 45510271 ITIS: 179224 МСОП: 22720477 NCBI: 357699 Fossilworks: 369244

Кату́ньчик сибірський^[2] (Leucosticte arctoa) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в горах Північно-Східної Азії.

Довжина птаха становить 14-18 см, вага 22-48 г. Виду притаманний статевий диморфізм: самиці дещо світліші за самців. Крім того, рожеве забарвлення деяких частин тіла, притаманне самців, у них відсутнє.

Самців в залежності від підвиду мають сірувате або буре забарвлення. Живіт у них рожевуватий. Також рожевуватими є крила (частково), гузка і надхвістя. Представники деяких підвидів мають рожевувате тім'я, у іних підвидів воно світло-сіре або чорне. Дзьоб міцний, роговий, очі карі.

Виділяють п'ять підвидів:^[3]

• L. a. arctoa (Pallas, 1811) — Алтайські гори, західні Саяни, гори Танну-Ула;
• L. a. cognata (Madarász, 1909) — східні Саяни, захід Байкальського хребта;
• L. a. sushkini Stegmann, 1932 — нагір'я Хангай;
• L. a. gigliolii Salvadori, 1869 — північ Байкальського хребта, Становий хребет;
• L. a. brunneonucha (Brandt, JF, 1842) — гніздиться від гирла Лени до Камчатки і на Курилах, а також у Внутрішній Монголії та на заході Хейлунцзяну. Зимує в північному Китаї на південь до Хебею, в Кореї і Японії (на південь до центральної частини острова Хонсю.

Темні, рожеві і сивоголові катуньчики раніше вважалися підвидами сибірського катуньчика, нині вважається, що вони утворюють надвид.

Сибірські катуньчики гніздяться на високогір'ях, на кам'янистих плато, в гірській тундрі і загалом в скелястих гірських районах, слабо порослих рослинністю.

У негніздовий період сибірські катуньчики утворюють великі зграї. Вони живляться переважно насінням трав, а також іншими частинами рослин. Влітку іноді харчуються комахами. Сезон розмноження триває з червня по серпень, північні популяції починають гніздитися в липні. Гніздо має чашоподібну форму, зроблене з трави, корінців, лишайників і моху, встелене шерстю і пір'ям. Воно розміщується на землі або серед каміння. В кладці 3-5 яєць, інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень. І самці, і самиці піклуються про них ще кілька тижнів.

• P. Clement, A. Harris, J. Davis: Finches and Sparrows, Helm Identification Guides, London 1993/1999, ISBN 0-7136-5203-9
• Horst Bielfeld: Zeisige, Girlitze, Gimpel und Kernbeißer. Verlag Eugen Ulmer, Stuttgart 2003, ISBN 3-8001-3675-9.
• Позвоночные животные России: Сибирский вьюрок [Архівовано 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]

• Arnaiz-Villena, A; Moscoso J; Ruiz-del-Valle V; González J; Reguera R; Ferri A; Wink M; Serrano-Vale JI (2008). Mitochondrial DNA Phylogenetic Definition of a Group'of "Arid-Zone" Carduelini Finches (PDF). The Open Ornithology Journal. 1: 1—7. doi:10.2174/1874453200801010001. Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2021.
• Arnaiz-Villena, A.; Guillén, J.; Ruiz-del-Valle, V.; Lowy, E.; Zamora, J.; Varela, P.; Stefani, D.; Allende, L. M. (2001). Phylogeography of crossbills, bullfinches, grosbeaks, and rosefinches (PDF). Cellular and Molecular Life Sciences. 58 (8): 1159—1166. doi:10.1007/PL00000930. PMID 11529508. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2011. Процитовано 3 листопада 2021.
• Arnaiz-Villena, A; Gómez-Prieto P; Ruiz-de-Valle V (2009). Phylogeography of finches and sparrows. Animal Genetics. Nova Science Publishers. ISBN 978-1-60741-844-3. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2014.

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.