Кибальчич Надія Костянтинівна

Кибальчич Надія Костянтинівна
Надія Кибальчич
Народилася	26 квітня 1878(1878-04-26) Ясногород
Померла	19 вересня 1914(1914-09-19) (36 років)
Діяльність	письменниця, поетеса, перекладачка
Сфера роботи	література[1], поезія[1], переклади з італійськоїd[1], переклади з французькоїd[1] і переклади з німецькоїd[1]
Знання мов	українська[1]
Мати	Кибальчич Надія Матвіївна
Кибальчич Надія Костянтинівна у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Примітки=

Наді́я Костянти́нівна Киба́льчич (у шлюбі Козловська, псевдоніми і криптоніми: Надія К., Н. К., Н. Максименко; *26 квітня 1878(18780426), с. Ясногород на Житомирщині — †19 вересня 1914) — українська письменниця. Донька Надії Кибальчич.

Народилася в родині дрібних дворян, мати, Кибальчич Надія Матвіївна, — українська письменниця. Хрещеною матір'ю була письменниця Ганна Барвінок. У дитинстві жила на Полтавщині у діда М. Т. Симонова (М. Номиса) — українського етнографа й фольклориста. Закінчила Лубенську гімназію.

Проти волі матері 16-річною Надія Кибальчич вступила в шлюб з лікарем Козловським. Через хворобу чоловіка (сухоти) подружжя п'ять років мешкало в Італії та Австрії, після повернення з-за кордону жили на Київщині (Трипілля).

З першими творами виступила 1898 р. Писала вірші, оповідання, які друкувалися в різних альманахах.

Під час революції 1905—1907 рр. була ув'язнена у херсонську тюрму.

1913 року вийшла друком її збірка «Поезії».

1914 року випущені прозові твори: «Пропащі сестри», «Злочинець», «Останні».

Перекладала з італійської, французької, німецької літератур, писала оповідання для дітей («Спогади кота Сивка», «Малий Ніно»).

Авторка «Споминів про Б. Грінченка». Дружила і листувалася з Лесею Українкою та Іваном Франком.

Смерть чоловіка стала причиною її самогубства, похована у селі Трипілля — нині Обухівського району Київської області.

Щодо дати смерті. Версія щодо 1916-го року помилкова, адже в 1915 році вже були опубліковані спомини Марії Грінченко "На дружні могили"^[2] - про Н. Кибальчич-Козлов-у та Любину Шерстюк (покійну дружину Г. Шерстюка). Але ймовірно, що смерть сталася у вересні 1915-го (а не 14-го), бо в листі К. Малицької, датованім 29 листопада 1915, таке:

"Глубоко потрясла мене також вістка про смерть Надїї Кибальчич і та страшна трагедія єї житя, яку змалювали Ви у своїй статї «На дружні могили». Не знала я єї лично, але бачила раз у Львові в Тов-і педагогічнім. І досї згадуєть ся єї струнка стать і незвичайно смутне облича. Може і наше Педагогічне тов-о несвідомо докинуло каплю до єї чаші горя, бо довго здержувало виданє єї творів. Ще й досї остало там у Львові єї оповіданє для дїтей в переводї з італїйського. У час грози {окупація} взяла я для безпеки рукопис до себе до дому, а коли мене арештували, передала усе П. Трусевичівній. Дасть Бог, верне житє наше у своє русло і я подбаю видати оповіданє пок. Надії, а ремунерацию (часть) призначимо на цїль, яку Ви нам вкажете."^[3]

Кибальчич Н. Ескізи. (З життя на селі). Рідний край. 1912. № 37. С. 39.

Кибальчич Н. Оповідання. К., 1914. 148 с.

Кибальчич Н. Смутна пісня. Літературно-науковий вісник. 1901. Т. 15. С. 308—312.

Кибальчич Н. В старих палатах // Винничук Ю. Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст. Львів: піраміда, 2005.

КИБАЛЬЧИЧ Н. В старих палатах // Винничук Ю. Антологія української містичної прози (Шкільна бібліотека). Харків: Фоліо, 2018. С.168-182.

Надія Кибальчич. Твори на порталі Чтиво: https://chtyvo.org.ua/authors/Kybalchych_Nadiia/

Надія Кибальчич. «Десь грають»: https://osvita.ua/school/literature/k/80569/

Надія Кибальчич. Спогади кота Сивка: https://xn--80aaukc.xn--j1amh/spogady-kota-syvka.html

Надія Кибальчич. Останні: https://bul.in.ua/k/kybalchych-nadiia/ostanni/

Кибальчич Н. В старих палатах: https://chtyvo.org.ua/authors/Vynnychuk/Potoibichne_Ukrainska_gotychna_proza_XX_st/

Надія Кибальчич. Малюнок «Десь грають»: https://www.youtube.com/watch?v=IIQ0Msq0bas

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Кибальчич Надія Костянтинівна

• Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1990. — Т. 2: Д-К. — С. 436—456. [Архівовано 23 Липня 2015 у Wayback Machine.]
• Kybalchych, Nadiia — книги Н. Кибальчич в Інтернет-архіві
• Експерт — Цей день в історії — події та люди. 8 травня [Архівовано 23 Липня 2015 у Wayback Machine.]
• Кибальчич Надія Костянтинівна [Архівовано 14 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Беззуб Ю., Клименко Н. ПЕРЕПЛЕТЕННЯ ДОЛЬ: СТОРІНКИ  ВЗАЄМИН  ЛЕСІ УКРАЇНКИ, НАДІЇ КИБАЛЬЧИЧ І БОРИСА ГРІНЧЕНКА  (ЗА ЛИСТАМИ  ЛЕСІ УКРАЇНКИ): https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/43099/1/Y_Bezzub_N_Klymenko_NP_NBUV_64_IISE_KUBG.pdf
• Винничук Ю. Над могилами самогубців: https://zbruc.eu/node/99198

• Капельгородський П. На Лубенському літературному гробовищі// Життя і Революція 1928, № 10, С.119-129
• Комарівська Н. ПРОЗОВИЙ ДОРОБОК НАДІЇ КИБАЛЬЧИЧ ПРО НАРОДНОГО ВЧИТЕЛЯ  В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА  КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/5.2/3.pdf
• Комарівська Н. Творчість Надії Кибальчич у контексті розвитку української літератури кінця ХІХ — початку XX століття: Дис. … канд. філол. наук: 10.01.01 / Н. О. Комарівська; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. К., 2003. 198 с.
• Лист Лесі Українки до Надії Кибальчич: https://www.l-ukrainka.name/uk/Corresp/1908/19080210.html
• Томчук Л. Жіноча меланхолія як текст: https://eprints.oa.edu.ua/531/1/10_08_8.pdf
• Томчук Л. У  СВІТІ  НАДІЇ (Про  літературну  діяльність  письменниці  й  перекладачки  Надії  Кибальчич, народженої  на  Житомирщині) : https://library.zu.edu.ua/vz/13/Vg_2005_13_6.pdf
• Хобта О. Літературні сюжети та образи початку XX ст. (за сторінками одеського вісника «Основа»): http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2229

1. ↑ ^{а б в г д е} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. ↑ Бібліографія праць М. М. Грінченко | (укр.). Процитовано 5 лютого 2025.
3. ↑ Зінаїда Пахолок. Листи спадкоємиці інтелектуальних аристократів Константини Малицької до Марії Грінченко. (с. 7) (PDF).