Кисіль Анатолій Степанович
Анатолій Степанович Кисіль (пом. 17 квітня 1978) — український радянський журналіст та дипломат. Заступник Міністра закордонних справ УРСР. В.о. Міністра закордонних справ УРСР (1965—1966). ЖиттєписЗакінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. До квітня 1965 року — Постійний представник Української РСР при Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури. Український дипломат та письменник Олександр Овсюк в своїх спогадах розповідає, що мав розмову із Анатолієм Кисілем, який прямо звинувачував КДБ в умисному підпалі Державної публічної бібліотеки АН УРСР 24 травня 1964 р.: «Який там у біса Підгурський. Нам подзвонили в ЦК, що бібліотека горить, і ми негайно кинулися туди. Вскочили в приміщення і там на всіх стелажах з українськими виданнями, особливо дореволюційними та емігрантськими висіли таблички з написами „К сожжению“. КДБ все це зробив. Правда, частину видань нам таки вдалося врятувати». З квітня 1965 до травня 1967 року — заступник міністра закордонних справ УРСР. Після того як Луку Паламарчука відправили послом СРСР в Марокко 13 серпня 1965 року, виконувати обов'язки Міністра закордонних справ УРСР було призначено Анатолія Степановича Киселя[1]. У 1967 році, перебуваючи на черговій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі, Анатолій Степанович посварився з генеральним секретарем радянської делегації, який був співробітником КДБ. Між ними почалася бійка. Французькі поліцейські доправили їх в лікарню. Після чого Анатолія Кисіля звільнили з роботи у зв'язку із переведенням на посаду заступника голови Українського товариства з культурних зв'язків із закордоном. З червня 1973 року до останніх днів життя працював головним редактором журналу «Соціалістична культура»[2]. Автор праць
Див. такожПримітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
