Комісія для виучування історії західно-руського і українського права
Комісія для виучування історії західно-руського і українського права ВУАН — науковий центр з дослідження історії права на території України, що існував у 1919-30 роках у рамках Соціально-економічного відділу Всеукраїнської академії наук. З 1920 року і до кінця її існування головою Комісії був академік Микола Василенко. Комісія об'єднала у своєму складі групу істориків права старшого дореволюційного покоління і молодих науковців. ІсторіяДо створення Української академії наук дослідження з історії західноруського та українського права велися окремими вченими і не мали системного спрямування. У квітні 1919 року на пропозицію академіка Федора Тарановського було створено кафедру історії західно-руського і українського права, а при ній однойменну постійну комісію. Головою Комісії став сам Тарановський. Її задачею стало систематичне видання юридичних документів литовсько-польської і козацької доби на території України. Активним членом Комісії першого періоду був Вадим Модзалевський. Перший склад Комісії проіснував до 5 червня 1919 року. З липня 1920 року роботу Комісії відновлює Микола Василенко. 1 жовтня 1920 року до її складу прийняли Сергія Іваницького-Василенка та Петра Бонташа, а 15 грудня — Володимира Щербину. Влітку 1923 року ДПУ УСРР заарештувало Миколу Василенка, директора Київського архіву давніх актів Віктора Романовського та колишнього співробітника Комісії Павла Смирнова у справі «Київського обласного центру дії». Василенка було засуджено до 10 років тюрми, але надалі помилувано і 24 листопада звільнено. З 1924 року Комісія відновила свою роботу в тому ж напрямі, що й раніше. Комісію було ліквідовано 1930 року в зв'язку з реформою ВУАН. Члени КомісіїГоловою Комісії весь час її існування був академік Микола Василенко. На початку роботи Комісії у 1924 році до її складу входили Лев Окіншевич, Сергій Іваницький-Василенко, Іринарх Черкаський, Степан Борисенок, Іван Балінський. З істориків старшого покоління до неї долучилися академіки Оникій Малиновський і Михайло Слабченко, професор Микола Максимейко. Також у роботі Комісії брали участь Віктор Новицький, В. Отамановський, П. Сосенко, В. Гришко та інші. У Комісії працювали історики з Києва (Віктор Романовський, Микола Тищенко), а також з інших міст (В. Барвінський і Євген Шманкевич з Харкова, І. Крип'якевич зі Львова). Основні публікаціїЧлени Комісії займалися зібранням і публікацією юридичних документів, джерел з історії західноруського та українського права, зокрема Литовських статутів. У перший період своєї роботи (1920-24) її члени збирають документи Військового генерального суду Гетьманщини, акти Луцького трибуналу другої половини XVI ст., архівні історично-юридичні матеріали для Лівобережної України XVII–XVIII ст., акти Полкових судів, договори гетьманів Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького Брюховецького, Многогрішного, Самойловича, Мазепи, Скоропадського, Апостола. Комісія видала 7 томів власних праць у 1925–1930 роках. Сьомий том «Праць…» було заборонено до публікації, тому останній том має номер 8.
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia