Станом на 1885 рік складалася з 11 поселень, 12 сільських громад. Населення — 3434 осіб (1571 чоловічої статі та 1863 — жіночої), 346 дворових господарств[1].
Коритниця — колишнє державне містечко при річці Буг за 23 версти від повітового міста, волосне правління, 321 особа, 46 дворів, православна церква, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа.
Кладнів (Солтиси) — колишнє державне село при річці Буг, 573 особи, 75 дворів, кладовищенська православна церква, постоялий будинок.
Стенжаричі — колишнє власницьке село при річці Грабівці, 576 осіб, 70 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, цегельний та смоляний заводи.
18 березня 1921 року Західна Волинь окупована Польщею. Волості було перетворено на ґміни, відповідно, адміністративна одиниця отримала назву ґміна Коритніца. Волость входила до Володимирського повітуВолинського воєводства. Межі та склад колишньої волості зберігся, що й за Російської імперії та Української держави.
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1933 р. колонії Олександрівка і Северинівка передані з ґміни Коритниця до ґміни Верба[2].
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 28 громад[3]:
Бистряки — село: Бистряки, колонія: Бистряки та смолярня: Бистряки;