2022 року був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1]. Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво[2].
Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). 2014 року зазнав важкого поранення в Пісках Донецької області: в обличчя влучив уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком перебило ключицю, медикам довелося встановлювати пластину для скріплення, також були пошкоджені ребра. Через три місяці повернувся на фронт[4].
7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут[8]. За словами свого заступника, Капусти, після втримання траси на Хромове вони повернулися до міста Часів Яр, де їх накривала ворожа артилерія. Їх було троє: Капуста, Мітчел і Да Вінчі. Мітчел забіг у під'їзд, а Капуста з Дмитром були в дверях, коли стався вибух. Дмитро розвернувся й видавлював з себе, що він поранений, а за хвилину знепритомнів. Попри швидку евакуацію, поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям[9].
9 березня 2023 року відбулося прощання з Дмитром у Бовшеві та Бурштині[10], наступного дня, 10 березня, відбулося прощання в Києві. Тисячі українців прощалися з Дмитром на Майдані. Віддати останню честь прийшли президент Володимир Зеленський і вище військове керівництво України: головнокомандувач Валерій Залужний, начальник ГУР Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков і бригадні генерали ЗСУ.
7 березня 2025 року на другі роковини з дня загибелі Дмитра, біля місця його поховання, зібралися його побратими, друзі та небайдужі кияни. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Дмитра та полеглих 96 побратимів з батальйону "Вовки Да Вінчі" [12].
Рідна бабця, Іванна Винник.[16][17] * Мама, Оксана Іванівна Коцюбайло.[18][19] * Народився в багатодітній родині. Мав брата Івана і чотирьох сестер: старша Мар'яна, молодші, близнюки Олександра і Ангеліна, та Каріна.[17][19] * 12 вересня 2024 стало відомо, що одна з сестер-близнючок Дмитра — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном імені свого брата, який він створив та командуючи ним, загинув.[20]
31 жовтня 2024 року, напередодні дня народження Да Вінчі, у віці 26 років помер молодший брат Іван Коцюбайло, який мав інвалідність.[17][21][22]
Нагороди
Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 листопада 2021) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[23]
Хрест бойових заслуг (9 березня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[24]
відзнака Президента України «Національна легенда України» (23 серпня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[25]
Іменем Дмитра Коцюбайла названі вулиці в містах Авдіївка, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Краматорськ, Куп'янськ, Нікополь, Первомайськ, Покровськ, Харків, Яготин.
Меморіал добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, у Холодному Яру
19 квітня 2023 року в місті Краматорську вулицю Шмідта перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі»[28].
21 квітня 2023 року у місті Львові відкрили фонтан, який присвятили Дмитрові та усім добровольцям російсько-української війни[29].
30 травня 2023 року в місті Нікополі вулицю Маяковського перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[30].
13 червня 2023 року в місті Харкові вулицю Державінська перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[31].
15 червня 2023 року в місті Івано-Франківську вулицю Урожайну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[32]
Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Стисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023[43].
↑ абвРепортаж із рідного села Да Вінчі, репортаж Мар'яни П'єцух із села Бовшів: відкриття музею, розповіді класної керівниці Дмитра, молодшої сестри Олександри та бабусі Іванки / hromadske, 2 жовтня 2023
