Кочубей Марія Василівна
Княгиня Марія Кочубей (уроджена Васильчикова, 10 вересня 1779, Москва — 12 грудня 1844, Париж) — статс-дама Російської імперії. Дружина державного діяча Віктора Кочубея, кавалер ордена Святої Катерини I ступеня. Життєпис Народилася в сім'ї камергера Василя Васильчикова (1743–1808), брата єкатерининського фаворита, і фрейліни графині Ганни Розумовської (1754–1826), доньки останнього гетьмана, яка закінчила життя схимомонахинею, під ім'ям стариці Агнії. Майже відразу після народження її практично викрала і відвезла до Петербурга тітка, пані Наталя Загряжська, у якої не було дітей. Батьки намагалися домогтися повернення доньки, але Загряжська оголосила, що якщо їй залишать Марію, то вона зробить її єдиною спадкоємицею. Рідні вирішили не перешкоджати. Загряжська сильно прив'язалася до своєї «Марійки» і справді залишила їй своє солідне багатство[1]. У вересні 1799 до Марії посватався віцеканцлер, улюбленець Павла I граф Віктор Кочубей[1]. З цього приводу граф П. Завадовський писав своєму другові С. Воронцову[2]:
Як говорилося в сімейному переказі, сватання було раптовим, і було викликане вгаданим Кочубеєм наміром імператора одружити його зі своєю фавориткою Ганною Лопухіною. 13 листопада 1799 відбулося вінчання в церкві Св. Симеона і Св. Анни Пророчиці на Моховій, поручителем нареченого був М. Загряжський ; нареченої — графи Лев і Петро Розумовські[3]. Молодята Кочубеї, що потрапили в немилість після весілля, відразу поїхали до Диканьки, а потім в Дрезден. Після приходу до влади царя Олександра I Віктор Кочубей повернувся до Петербурга і незабаром викликав до себе і дружину, що тільки народила дочку. З ними оселилася і пані Наталя Загряжська, що не покидала улюбленої племінниці до самої смерті. Блискуча кар'єра чоловіка і його близькість до Олександра I допомогли Марії Кочубей зайняти завидне положення в суспільстві і при дворі[4]. 22 липня 1804 Марія Кочубей отримала статус «кавалерної дами» і орден Святої Катерини, 22 серпня 1826 — отримала звання статс-дами, в 1831 Василь Кочубей отримав звання князя, а 15 квітня 1841 Марія Кочубей отримала орден Святої Катерини I класу. У 1817-1818 сім'я Кочубеїв жила в Парижі. Після повернення в Російську імперію вони оселилися в Царському Селі на новій дачі, де у них запросто бували імператори Олександр, а потім Микола Павлович. Поет Пушкін був постійним відвідувачем їхнього петербурзького будинку на Фонтанці. Сперанський, що близько знав подружжя Кочубеїв, так описував Марію Кочубей в листі доньці в 1818 році: «Графиня Кочубей є найпрекраснішою моральною жіночою істотою, яку тільки вдавалося мені бачити». Доллі Фікельмон вважала її «милою і чарівною, при цьому дуже живою, дотепною і такою, що вміє викладати свої думки в чарівній манері»[5] . Овдовівши в 1834, Марія Кочубей змушена була продати дачу в Царському Селі, щоб сплатити борги. Проживаючи взимку в Петербурзі, вона не припиняла блискучих прийомів, встановлених за життя чоловіка. Літо зазвичай проводила в українській садибі «Диканька», іноді виїжджаючи закордон. У своєму маєтку княгиня-вдова
Під час однієї із закордонних поїздок княгиня Кочубей померла. Тіло було перевезене до Санкт-Петербурга, де і поховане в церкві Святого Духа Олександро-Невської Лаври. У метриці про смерть написано, що «тіло покладене на Монтмартському цвинтаріі»[7]. РодинаУ шлюбі Кочубеї мали 13 дітей, з них 8 померли в дитинстві[8]:
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
