Кочубей Єлизавета Василівна

Кочубей Єлизавета Василівна
Основна інформація
Дата народження	8 (20) листопада 1821[1]
Місце народження	Сумська область
Дата смерті	30 січня (11 лютого) 1897[1] (75 років)
Місце смерті	Ніцца
Причина смерті	пневмонія
Поховання	Російський цвинтар Кокад
Громадянство	Російська імперія
Професії	композиторка
Батько	Кочубей Василь Васильович
У шлюбі з	Кочубей Лев Вікторович

Єлизавета Кочубей (нар. 20 листопада 1821 — 11 лютого 1897^[2]) — композиторка-аматор з українського дворянського роду Кочубеїв.

Єлисавета Кочубей народилась в с. Ярославець Глухівського повіту у родовому маєтку, будучи однією з трьох доньок таємного радника Василя Кочубея і Варвари Рахманової (пом. 1845). Її сестри — Катерина (пізніше дружина Григорія Ґалаґана) і Олена^[3].

13 листопада 1839 вийшла заміж за князя Льва Кочубея, сина князя Віктора Кочубея від шлюбу з Марією Васильчиковою^[2]. Весілля справили в маєтку нареченого, в Диканьці, в скромному сімейному колі^[4].

У Диканьці подружжя прожило кілька років, займаючись господарством. У 1846 вони переїхали до Петербурга, де Єлисавета змогла зайняти вигідне положення. Вона часто бувала на придворних балах, і на малих балах великого князя Михайла Миколайовича, в товаристві трималася високо і танцювала майже завжди з членами царської родини.

Захоплювалася музикою і складала романси. Її романси «Я очі знав» на слова Ф. Тютчева, «Коли б він знав» і «Скажіть їй» на слова Є. Ростопчиної були дуже популярні в Російській імперії в 1850-80-их, останній часто виконував італієць Енріко Тамберлік в Санкт-Петербурзі.

За відгуками сучасника, княгиня Кочубей мала вічно надутий вираз обличчя. Між нею і чоловіком були явно холодні відносини, які підтверджувалися тим, що в Петербурзі вони з'являлися переважно нарізно^[5]. Чоловік звертався до неї урочисто мадам де Кочубей і був часто в роз'їздах, вона ж довго жила в Царському Селі.

Їхній шлюб був бездітним, але князь Кочубей мав позашлюбного сина. Останні роки Єлисавета Кочубей жила у Франції. У Ніцці почала будівництво розкішного особняка, який нині займає Музей образотворчих мистецтв. Померла там же від запалення легенів, похована на цвинтарі Кокад.

• Кочубей Єлизавета Василівна // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 582.
• Кочубей, Елизавета Васильевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Текст и ноты романсов «Я очи знал» и «Когда б он знал».