Кривинська волость

Кривинська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Кривин.

Кривинська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі переважна частина Кривинської, за винятком невеликої частини із селом Вельбівно, відійшли до Заславського повіту УСРР.^[1]

Село Вільбівне, "відрізане" кордоном, увійшло до складу ґміни Хорів. Після приєднання 1939 року західноукраїнських земель залишилося у складі Рівненської області.

7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Славутського району, Шепетівської округи.^[2]

Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Славутського району, Хмельницької області і Острозького району, Рівненської області.

Станом на 1885 рік волость складалася з 9 поселень і 8 сільських громад. Населення — 6967 осіб (3536 чоловічої статі та 3431 — жіночої), 719 дворових господарств^[3].

Основні поселення волості:

• Кривин — колишнє власницьке село за 14 верст від повітового міста Острог, населення — 2011 осіб, 219 дворів, православна церква, костел, 3 постоялих двори, 4 крамниць (лавок), за 1-у версту залізнична станція.
• Коломлі — колишнє власницьке село на річці Горинь, 760 осіб, 104 двори, православна церква, школа, постоялий двір.
• Комарівка — колишнє власницьке село на річці Горинь, 442 особи, 49 дворів, постоялий двір, водяний млин, цегельний і винокурний заводи.
• Крупець — колишнє власницьке село на річці Горинь, 920 осіб, 128 дворів, православна церква, постоялий двір, 2 водяних млини.
• Поляни — колишнє власницьке село на річці Горинь, 654 особи, 67 дворів, постоялий двір, 2 водяних млини, паперова фабрика.
• Стригани — колишнє власницьке село на річці Горинь, 158 осіб, 28 дворів, постоялий двір, 2 водяних млини, лісопильний завод.

Станом на 1906 рік волость налічувала 27 поселень: в тому числі 4 села, 10 селищ, 11 хуторів. Населення становило — 12614 осіб. Поселення налічували — 2037 дворових господарств.^[4]

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.) [стор. 190–191, 231–232]
• Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 177-188.

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.