Станом на 1885 рік складалася з 20 поселень, 19 сільських громад. Населення — 6124 осіб (3074 чоловічої статі та 3050 — жіночої), 603 дворових господарства[1].
Основні поселення волості:
Хорів — колишнє власницьке село при річці Дівуха за 7 верст від повітового міста; волосне правління; 531 особа, 71 двір, православна церква, каплиця. За 6 верст - станція залізниці Оженин
Бродів — колишнє власницьке село при річці Горинь, 336 осіб, 41 двір, православна церква.
Білашів — колишнє власницьке село, 229 осіб, 29 дворів, православна церква, водяний млин.
Верхів — колишнє власницьке село, 467 осіб, 59 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Грозів — колишнє власницьке село, 308 осіб, 37 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млині.
Коростове — колишнє власницьке село, 574 особи, 75 дворів, православна церква, каплиця.
Оженин — колишнє власницьке село, 569 осіб, 42 двори, православна церква, католицька каплиця, 2 постоялих двори, постоялий будинок, водяний млин.
Плоска — колишнє власницьке село, 591 особа, 62 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, винокурний завод.
Розваж — колишнє власницьке село при річці Горинь, 353 особи, 48 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Татарська Вулиця — колишнє власницьке село при річці Горинь, 110 осіб, 18 дворів, постоялий будинок, водяний млин, цегельний завод.
Точевики — колишнє власницьке село, 191 особа, 20 дворів, православна церква.
18 березня1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, серед яких була і Хорівська волость.
У 1921-1939 року адміністративна одиниця існувала під назвою ґміна Хорув у тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави (за винятком включення села Вільбівне, що опинилося "відрізане" новим кордоном від Кривинської волості).